НовиниСуспільство

Асиметричний саміт

Putin-Biden

Женевська зустріч Джо Байдена та Володимира Путіна зафіксувала нову якість відношень між США та Росією

Європейське турне американського президента завершувалось місією, на яку очікували з нетерпінням, але зовсім не тому, що сподівались на проривні рішення від президентів Сполучених Штатів та Російської Федерації. Радше це були журналістська та обивательська зацікавленість, чи не припуститься хтось з лідерів faux pas, чи не виникне якась анекдотична ситуація, і взагалі, як виглядатимуть перемовники один на фоні іншого. Тобто зовнішній бік події приваблював більше, аніж її сутність, яку змінити не могло ніщо: зустрічались не просто опоненти, а антиподи.

Біло відчутно, що президенти також розуміють надувагу до форми їх спілкування, тому були стримані і не дали приводів для кричущих заголовків та скандальних фото. Кожен намагався виглядати спокійним та впевненим, і великий досвід допомагав їм у цьому. Ключовий же момент був зрозумілий з самого початку і не залишав місця для несподіванок по ходу перемовин. Задача наближення позицій США і Росії навіть не стояла ані перед Байденом, ані перед Путіним. Метою зустрічі було окреслити перед іншою стороною межі власних позицій, зафіксувати високий ступінь недовіри і напруги та спробувати з’ясувати, наскільки ця напруга може бути взята під контроль.

Джо Байден на цих перемовинах виступав у якості не лише президента Сполучених Штатів, а й лідера Заходу, у ролі, у яку він остаточно увійшов під час попередніх зустрічей у Європі з союзниками по НАТО, Великій сімці та партнерами з ЄС. Як сказав радник з національної безпеки Джейк Салівен, «Байден під час турне майстерно і рішуче надів мантію провідника вільного світу, якою поступився попередній президент».

Володимир Путін же представляв позицію анти-Заходу. Причому не так, як мріялося у 2014 році, коли Росія претендувала на лідерство у великому блоку БРІКС, який мав стати глобальною альтернативою Заходу. Зараз Росія вже майже країна-ізгой, з двома вірними союзниками Білоруссю та Сирією і ситуативними партнерами Китаєм та Іраном. Різниця у потенціалах, що стояли за перемовниками, разюча, і якби не військовий фактор та постійне намагання Кремля створювати проблеми Заходу, зустріч не відбулася б. У цьому сенсі праві ті, хто порівнював цей саміт з перемовинами між президентом Трампом та керівником КНДР Кім Чен Ином: якби не ракетно-ядерні амбіції Північної Кореї та її погрози зовнішньому світові, сенсу в такій зустрічі не було б жодної. В решті решт, вона і виявилась безглуздою.

Між тим женевські перемовини були дійсно потрібні обом лідерам. Для Путіна – щоби виступити тим самим антагоністом Заходу, з яким змушені рахуватись. Він вибудовував Росію на протиставленні її Заходу і нарешті досяг результату. Росія більше не «неправильний» партнер, вона не партнер зовсім, вона противник, у деяких проявах – відвертий ворог. Зараз ні у кого не виникає сумніву, що Кремль не зійде з позицій антиамериканізму, це базова складова його політики, як зовнішньої, так і внутрішньої. Будь-які поступки у відносинах із США неможливі, оскільки б це означало визнання слабкості та помилковості ключових принципів політики Путіна. Йому важливо підносити себе і Росію як загрозу.

До речі, амбівалентне відношення Трампа до Росії дещо ускладнювало зовнішньополітичне позиціюнування Кремля. З одного боку, там всіляко, навіть на рівні пропагандистських спецоперацій, підтримували нападки попереднього президента на американську систему, НАТО і європейських партнерів та  вочевидь раділи зачарованістю голови Білого дома російським лідером. З іншого, Америка залишалася Америкою, і санкції продукувала незмінно. З Байденом у певному сенсі простіше, оскільки зникла ця неоднозначність.

Байден мав продемонструвати, що епоха Трампа з його небезпечними сантиментами до Путіна позаду, і зустріч у Женеві нічим не нагадувала саміт американського та російського президентів у 2018 році у Хельсінкі, коли члени американської делегації, за спогадами, відчували сором за власного керівника. Одночасно Джо Байден запевнив співвітчизників, союзників і весь світ, що як лідер Заходу і вільного світу бере під контроль ситуацію з Росією.

На прес-конференції американський президент сказав, що півроку-рік дадуть змогу оцінити результати саміту, тобто наскільки Кремль налаштований надалі тримати курс на конфронтацію. Але одночасно це й період, за який мають розвернутись у конкретні кроки ті домовленості поміж західними союзниками, яких було досягнуто під час європейського турне. Показово, що вже наступного тижня у Берлін прилетить голова Держдепу Ентоні Блінкен, у якого заплановані зустрічі з колегою, головою МЗС Німеччини Хайко Маастом та прем’єркою Ангелою Меркель, яка тільки-но мала можливість обговорити важливі питання із Байденом. Але це і є поглиблення співпраці і координації дій на більш глибокому, детальному рівні. Так західний світ працює, і результати ми дійсно побачимо за півроку-рік. На системні виклики мають бути дані системні відповіді.

Тобто для Сполучених Штатів саміт в Женеві означав точку, з якої бере начало розгортання нового етапу інтенсивної роботи на російському напрямі. Для Росії нічого нового попереду немає. Так, Володимир Путін зайвий раз надав можливість усім пересвідчитись у своїй непохитній антизахідній позиції. Це не новина ані для світу, ані для росіян. Путін давно перестав бути новиною як для своїх, так і для чужих. Але не перестав бути загрозою, і ця загроза весь час зростає, оскільки, як було вже сказано, нічого іншого пред’явити світові Росія не може. Світ почув, побачив та зробив висновки. І так, вони для країни Путіна невтішні.

Леонід Швець

Схожі публікації
НовиниОригіналСуспільство

Рік всеохопного премир’я. Війна змінила характер

БезпекаНовини

За рік режиму «тиші» на Донбасі загинули 45 військових

НовиниСуспільство

"Газпром" використовуватиме газ як геополітичну зброю проти Києва і Європи

БезпекаНовини

Українські силовики ліквідували потужну російську ботоферму