Опінія

Ціна свободи: що порушив Лукашенко у боротьбі з власним народом?

Oleksandr Lukashenko

Увага багатьох прикута до подій, що неймовірно стрімко розгортались у Білорусі. На нормативно-правовому рівні в Білорусі закріплено політичні права громадян, у тому числі і право на мирні зібрання. Отже, спробуємо більш детально розглянути, які саме норми порушують правоохоронці в Білорусі, застосовуючи силу до громадян.

Конституція Республіки Білорусь містить наступні норми, в яких закріплені політичні права громадян, і які сьогодні порушує влада:

– стаття 1 закріплює, що Білорусь є демократичною, правовою державою. В такому разі не зовсім зрозуміло чому силовики вбивають та калічать народ за прагнення висловити владі свою політичну позицію. Для правової держави такі методи не є прийнятними;

– стаття 2 встановлює відповідальність держави за захист прав громадян та створення умов вільного волевиявлення. Тобто, влада повинна сприяти реалізації права громадян на мирні зібрання, а не придушувати їх;

– стаття 33 гарантує кожному право на свободу переконань та вільне вираження власної думки. Саме задля цього білоруси й вийшли на мирні протести, аби довести владі, що втомилися від корупції та авторитаризму;

– стаття 35 декларує право на мирні зібрання, демонстрації та протести, які держава може обмежувати тільки якщо їхні учасники порушують громадський порядок. На початку подій в Білорусі влада одразу ж обрала силовий сценарій, прекрасно розуміючи, що протестувальники жодним чином не порушують громадський порядок;

– стаття 37 передбачає право кожного безпосередньо брати участь у вирішенні питань загальнодержавного значення. Саме таким питанням для білорусів стала ймовірна фальсифікація президентських виборів;

– стаття 62 гарантує право громадян на професійну правову допомогу. Донині більшість адвокатів не мають доступу до своїх клієнтів, яких правоохоронці затримали. У таких умовах протестувальники фактично позбавлені юридичної допомоги.

 Злочини влади

Таким чином правоохоронці в Білорусі порушили низку конституційних прав громадян, які є непорушними. Це свідчить про зневагу влади до Основного закону держави. Окрім цього, мова йде про порушення норм чинного законодавства Республіки Білорусь, в яких деталізовано право на мирні зібрання і політичні акції. Мова йде про Закон Республіки Білорусь «Про масові заходи в Республіці Білорусь». Цей документ є ключовим законодавчим актом, в якому регламентовано усі аспекти проведення мирних зібрань. У цьому випадку, можемо говорити про порушення наступних норм цього документа:

– стаття 11 встановлює, що правоохоронці під час проведення масових заходів мають виключно забезпечувати безпеку учасників таких акцій, і жодним чином не повинні їх обмежувати. На даний час, саме правоохоронці становлять основну небезпеку для протестувальників в Білорусі, адже силою намагаються припинити мирні політичні акції;

– стаття 13 містить принцип невтручання держави та правоохоронців у масові заходи. Мова йде як про втручання, так і про перешкоджання таким заходам. Саме це сьогодні і робить білоруська влада. Причому доволі дивно, що в цьому законі передбачено тільки відповідальність учасників та організаторів масових заходів за шкоду, завдану державі. Тоді як шкода, яку може завдати сама держава, не береться владою Білорусі до уваги. Тобто, на законодавчому рівні прописано безкарність правоохоронців, які застосовують силу до громадян власної країни. При цьому відбувається порушення норм документу, який визначає статус самих правоохоронців. Мається на увазі Закон Республіки Білорусь «Про органи внутрішніх справ Республіки Білорусь». Тут варто акцентувати увагу на наступних нормах, які порушують самі правоохоронці:

– стаття 2 передбачає, що правоохоронці мають захищати життя, честь, гідність та здоров’я громадян, а також їхні права і законні інтереси. Також йдеться і про обов’язок захищати інтереси суспільства або його частини. Саме така частина і висловлює сьогодні недовіру голові держави та проведеним ним виборам;

– стаття 4 зазначає, що основним принципом діяльності правоохоронців є повага до прав і свобод громадян. Всупереч цьому, білоруські правоохоронці демонструють неповагу до власного народу;

– стаття 6 закріплює, що органи внутрішніх справ не мають права обмежувати громадян в їхніх законних інтересах, правах і свободах. Сьогодні правоохоронців використовують у якості інструменту впливу на суспільство задля унеможливлення висловлення ним своєї політичної позиції.

Тобто, виконуючи злочинні вказівки, правоохоронці вчиняють дії, які суперечать ключовому законодавчому акту, в якому визначено їхній статус. До речі, у вищезазначеному законі (стаття 6) закріплено, що громадяни мають право оскаржувати протиправні дії правоохоронців в суді, а також звертатися до органів прокуратури. Це стосується і протиправного застосування фізичної сили до протестувальників. Також у статті 27 документу зафіксовано, що правоохоронці можуть застосовувати фізичну силу тільки тоді, коли немає інших засобів вирішити ситуацію. Це можливо виключно в умовах припинення злочинів чи адміністративних правопорушень, але ж ніяк не як спосіб обмеження громадянських прав і свобод.

Порушення права на інформацію

Вкупі з цим, в Білорусі можна спостерігати порушення окремих прав громадян, зокрема і права на доступ до інформації. Це відбувається внаслідок блокування доступу до мережі Інтернет та вимкнення мобільного зав’язку. Це пряме порушення норм Закону Республіки Білорусь «Про інформацію, інформатизацію і захист інформації». Тут слід звернути увагу на наступні норми, які сьогодні порушуються:

– стаття 4 передбачає свободу пошуку, отримання і зберігання інформації, яка є у відкритому доступі. З вимкненим Інтернетом навряд чи білоруське суспільство має таку можливість;

– стаття 21 гарантує право на доступ до публічної інформації. В умовах протестів, така інформація може бути корисною для громадян Білорусі, які намагаються розібратися в ситуації.

Такі системні порушення цивільних прав відбуваються незважаючи на те, що з 1976 року Білорусь, яка тоді ще перебувала в складі СРСР, ратифікувала Міжнародний пакт про громадянські і політичні права і взяла на себе відповідні міжнародні зобов’язання, зокрема ті, які стосуються заборони неправомірних арештів, тортур і незаконного утримування учасників політичних акцій. Пакт передбачає створення Комітету з прав людини, який складається з 18 представників країн, які ратифікували документ.

У цей комітет громадяни Білорусі зможуть відправляти свої скарги про порушення громадянських і політичних прав, не добившись правосуддя в національних судах. Окрім того, країни, які приєдналися до пакту, зобов’язані відправляти в комітет звіти про виявлені порушення прав громадян.

Варто зазначити, що Білорусь також ратифікувала в 1987 році Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Незважаючи на це, правоохоронці зараз також застосовують тортури до затриманих протестувальників, що є невиконанням міжнародних зобов’язань і безумовним ігноруванням владою Республіки ключових міжнародно-правових актів у сфері прав і свобод людини.

 

Віктор Філатов, аналітик ГО «Правозахисна група « СІЧ»»

Схожі публікації
НовиниОпінія

Френсіс Фукуяма: Україна – це ключова держава для нинішньої глобальної геополітики

ОпініяСуспільство

Російська журналістка: «У моїй смерті прошу винити Російську Федерацію»

Опінія

Північний потік. Голка Чахлика

Опінія

Оренда та продаж майна «Укроборонпрому»: схеми чи засіб наповнення бюджету?