Аналітика та дослідження

Фантастичні міфи Росії про НАТО 2

Nato flags

Росія продовжує вести активну дезінформаційну кампанію проти НАТО.  Його звинувачують у ворожих діях проти РФ, підриві світової безпеки та ще у великій кількості фантазій російських пропагандистів. Сьогодні Promote Ukraine друкує другу частину офіційних спростувань Організації Північноатлантичного договору.

 Міф: У НАТО менталітет «холодної війни».

Факт: «Холодна війна» закінчилася понад 20 років тому. Вона характеризувалася протистоянням двох ідеологічних блоків, наявністю  постійних армій в Європі та військовим, політичним і економічним домінуванням Радянського Союзу.

Кінець «холодної війни» став перемогою жителів Центральної та Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, відкрив шлях до подолання поділу Європи. На зустрічах на вищому рівні саммітів у роки після падіння Берлінської стіни Росія відіграла свою роль у побудові нової, всеохоплюючої європейської архітектури безпеки, включаючи Паризьку хартію, створення ОБСЄ. А також створення євроатлантичної Ради партнерства та Засновницького акту НАТО-Росія.

З кінця «холодної війни» НАТО внесло значні зміни у своє членство та практику роботи – зміни стали зрозумілими після прийняття нових стратегічних концепцій у 1999 та 2010 рр. Звинувачення в тому, що НАТО зберегло свою мету «холодної війни», ігнорують реальність цих змін.

Як підтвердили лідери НАТО на самміті в Брюсселі в липні 2018 року, «НАТО не прагне конфронтації і не представляє загрози для Росії. Це офіційна політика НАТО, що визначається і прозоро виражається найвищим рівнем керівництва. Як організація, що підзвітна, НАТО зобов’язане реалізовувати цю політику».

Міф: НАТО – це геополітичний проект США.

Факт: НАТО було засновано в 1949 році дванадцятьма суверенними державами: Бельгією, Канадою, Данією, Францією, Ісландією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Португалією, Великобританією та США. З того часу організація виросла до 29 союзників, кожен з яких прийняв індивідуальне та суверенне рішення приєднатися до Альянсу.

Усі рішення в НАТО приймаються консенсусом, а це означає, що рішення може бути затверджене лише в тому випадку, якщо кожен союзник його прийме.

Відтак, рішення щодо участі будь-якої країни в операціях НАТО покладається лише на конкретну країну і відповідно до її власних юридичних процедур. Жоден член Альянсу не може приймати рішення щодо розміщення будь-яких інших сил Альянсу.

Міф: НАТО намагалося ізолювати або маргіналізувати Росію.

Факт: Більше двох десятиліть НАТО послідовно працювало над побудовою відносин співпраці з Росією.

НАТО почало виходити назустріч, пропонуючи діалог замість протистояння, на самміті НАТО в Лондоні в липні 1990 р. У наступні роки Альянс сприяв діалогу та співпраці, створюючи Партнерство заради миру (ПЗМ) та Раду євроатлантичного партнерства (РЄАП). Вони відкриті для всієї Європи, включаючи Росію.

У 1997 р. НАТО і Росія підписали Засновницький акт про взаємні відносини, співробітництво та безпеку, створивши Постійну спільну раду НАТО в Росії. У 2002 році це було модернізовано у Раду НАТО-Росія (СРН).

Ми вирішили побудувати добрі стосунки з Росією. Ми працювали разом над питаннями, починаючи від боротьби з наркотиками і тероризмом, закінчуючи порятунком підводних човнів та цивільним плануванням надзвичайних ситуацій.

Однак у березні 2014 року у відповідь на агресивні дії Росії проти України, НАТО припинило практичну співпрацю з Росією. Водночас НАТО тримає відкритими канали для зв’язку з Росією. Рада НАТО-Росія засідала десять разів з 2016 року. Генеральний секретар та заступник генерального секретаря також регулярно спілкуються зі своїми російськими колегами. Ми не прагнемо конфронтації, але ми не можемо ігнорувати Росію, яка порушує міжнародні правила, підриваючи нашу стабільність і безпеку.

Міф: НАТО слід було розформувати в кінці холодної війни.

Факт: На самміті в Лондоні в 1990 році глави держав і урядів країн-членів Альянсу погодились, що «нам потрібно продовжувати стояти разом, щоб продовжити мир, яким ми насолоджувались останні чотири десятиліття». Це був їхній суверенний вибір і він цілком відповідав їхньому праву на колективний захист згідно зі Статутом ООН.

З того часу ще 13 країн вирішили вступити до НАТО. Альянс взяв на себе нові місії та пристосувався до нових викликів, дотримуючись своїх основних принципів безпеки, колективної оборони та прийняття рішень консенсусом.

Після завершення «холодної війни» НАТО двічі приймало нові стратегічні концепції (у 1999 та 2010 рр.), адаптуючись до нових реалій.

Міф: НАТО хоче підготувати цивільну інфраструктуру Європи до початку війни.

Факт: НАТО – це оборонний союз, метою якого є захист наших держав-членів. Військова мобільність є ключовим фактором стримування в мирний час та ключовим фактором нашої колективної оборони у кризові часи. НАТО тісно співпрацює з членами Альянсу, щоб наші мости, дороги, порти та залізничні мережі могли транспортувати військову техніку та персонал через кордони наших союзників.

Це не підготовка до війни. Йдеться про оновлення військових вимог до цивільної інфраструктури в той час, коли ми бачимо посилення викликів нашій безпеці, в тому числі внаслідок незаконної «анексії» Росією Криму та триваючої дестабілізації Сходу України.

НАТО співпрацює з членами Альянсу та Європейським Союзом, щоб усунути бюрократичні перешкоди, і дозволити нам пересувати сили через територію союзників. Це передбачає обмін інформацією про стандарти, вимоги та будь-які проблеми, пов’язані з цивільною інфраструктурою. Ми також тісно співпрацюємо з національними урядами та приватним сектором, щоб інфраструктура на території союзників залишалася у найкращому стані.

Міф: Присутність НАТО в регіоні Балтії небезпечна.

Факт: НАТО вжило оборонних та пропорційних кроків у відповідь на змінене середовище безпеки. Після агресивних дій Росії проти України союзники вимагали посилення присутності НАТО в регіоні.

У 2016 році ми розгорнули чотири багатонаціональні бойові групи ─ або «посилену присутність уперед» ─ в Естонії, Латвії, Литві та Польщі. У 2017 році бойові групи стали повністю функціонувати. Понад 4500 військовослужбовців з Європи та Північної Америки тісно співпрацюють із силами внутрішньої оборони.

Присутність НАТО в регіоні відбувається на прохання приймаючих країн і користується значною громадською підтримкою. Опитування Gallup 2016 року показало, що більшість людей в країнах Альянсу в балтійському регіоні пов’язують НАТО із захистом своєї країни. Сили НАТО дотримуються найвищих стандартів поведінки як на службі, так і поза нею.

У рамках зобов’язань країн-членів НАТО щодо прозорості Естонія, Латвія та Литва приймали російських інспекторів з контролю над озброєннями в листопаді 2017 року та в березні 2018 року. Вони об’їхали низку військових об’єктів, які використовували багатонаціональні бойові групи НАТО.

Міф: ПРО НАТО загрожує безпеці Росії.

Факт: Система протиракетної оборони НАТО має суто оборонний характер і не спрямована проти Росії. Двосторонні угоди між США та країнами перебування не дозволяють використовувати ракетні об’єкти з будь-якою метою, окрім протиракетної оборони.

НАТО запросило Росію до співпраці у галузі протиракетної оборони, запрошення не було спрямоване жодному іншому партнеру. На жаль, Росія відмовилася співпрацювати і відкинула діалог з цього питання у 2013 р. Російські заяви про націлення на союзників балістичної протиракетної оборони НАТО, є неприйнятними та контрпродуктивними.

 

Джерело: Організація Північноатлантичного договору

Схожі публікації
Аналітика та дослідженняСуспільство

Прокремлівська пропаганда в Білорусі: класифікація наративів

Аналітика та дослідженняСуспільство

На Донбасі вперше зафіксували новітній російський комплекс «Наводчик-2»

Аналітика та дослідженняСуспільство

Європейський Донбас: як комунікувати євроінтеграцію на Донеччині та Луганщині

Аналітика та дослідженняЛідс ЮкрейнСуспільство

Краш-тест для Мінська: як зупинити війну без капітуляції України