Огляд Україна БрюссельОригіналСуспільство

«Геополітика цікавих часів»

Geopolityka

У 1966 році, виступаючи у Кейптауні, сенатор, брат президента США Роберт Кеннеді надав коротку, але змістовну характеристику тогочасній геополітичній ситуації: «Існує китайське прокляття – «нехай він живе у цікаві часи». Подобається нам чи ні, але ми саме живемо у цікаві часи. Є часи небезпеки й невизначеності; проте є і більш відкриті для креативної енергії людини, ніж будь-які інші часи в історії».

Часи, які сьогодні переживає людство, не менш цікаві, ніж 60-ті роки минулого століття, і не менш відкриті для творчого осмислення. Для України, яка не з власної волі опинилася у стані війни, втратила величезні території, ресурси й економічний потенціал, як ніколи важливо усвідомлювати обриси нового світу, що народжується у постліберальну епоху. Саме від цього залежить, чи вдасться Україні посісти своє помітне місце у майбутньому світоустрої.

Дев’ятнадцяте століття було століттям Європи. Двадцяте, без сумніву, пройшло під вирішальним американським впливом, двадцять перше стане століттям Азії. Небачений в історії підйом Китаю, зміщення світових центрів виробництва, споживання і технологічних інновацій у Південно-Східну Азію, трансформація Росії назад, у минуле, до імперських амбіцій у їхньому найгіршому прояві – усе це визначає сучасний геополітичний ландшафт світової політики. Основне протистояння сучасності США-Китай з урахуванням фактора Росії, криза Євросоюзу, яка проявилася у Брекзиті, неспроможності розв’язати проблему біженців, унеможливити прихід до влади популістських і багато у чому антиліберальних режимів у низці країн ЄС – усі ці фактори є визначальними у сучасних «вісях», «трикутниках» і складніших геометріях взаємовідносин між основними світовими силами. Для США саме Китай, який із 2010 року впевнено посідає місце другої економіки світу, продовжує зростання навіть попри пандемію коронавірусу й несприятливий імідж за межами «великого китайського муру», є найбільшим викликом. Китай становить не тільки економічну, але й технологічну, військову загрозу інтересам США, їхніх союзників і партнерів. Росія, яка прагне розпаду ліберального світового порядку, не тільки створює безпекові виклики для США, але й стратегічно зближується з КНР. Навіть статус «молодшого брата» Пекіна дозволяє Путіну ефективно шантажувати Вашингтон, де з часів Ніксона дуже уважно пильнують за відносинами Росія-Китай. На щастя, інтереси Москви і Пекіна не завжди й далеко не в усьому збігаються, то ж є простір для певного маневру. На жаль, у такому маневрі практично не бере участь ЄС. Після декількох років доволі рішучої підтримки України у протистоянні з Росією Берлін ухвалив рішення будувати вкрай контроверсійний газогін «Північний потік-2», який не тільки позбавить Україну надзвичайно потрібних валютних надходжень, але й усуне важливий запобіжник, який стримував можливість істотної ескалації агресії РФ щодо України. Цей проєкт, а також комплекс інших питань, зокрема стосовно дотримання ліберальних свобод та проявів національного егоїзму в часи пандемії, призвели до кризи в Євросоюзі, який фактично випав зі списку основних світових сил. Відхід від справ канцлера ФРН Меркель та афганська криза тільки загострили й без того складну ситуацію. Проте найбільшим викликом стало фактичне рішення Білого дому піти на зближення з Росією, розраховуючи на послаблення ледь не союзницьких відносин Москви з КНР. Цей помилковий шлях, без сумніву, ще дасться взнаки, і насамперед – для України.

Передовсім Україні варто усвідомити, що зміцнення обороноздатності, викорінення корупції та реалізація свого незадіяного потенціалу в багатьох секторах економіки є найважливішими складовими успіху у протистоянні з Росією. Проведення свідомої та добре виваженої зовнішньої політики має включати розроблення комплексу пропозицій для основних партнерів з урахуванням їхніх інтересів. Наприклад, для США у протистоянні з Китаєм чи не вирішальним фактором є доступ до рідкоземельних металів, фактичну монополію на виробництво яких має Пекін. В Україні є потужні запаси літію, кобальту, міді, графіту тощо, які використовуються для виробництва літієвих акумуляторів для автомобільної промисловості та іншої техніки. Наразі ці запаси є лише у вигляді потенціалу для розроблення. З огляду на поширення у світі фактичного голоду, зокрема спричиненого пандемією, Україна могла б запропонувати провідним країнам світу, які мають інтереси в Африці та Азії, стратегічне співробітництво у сфері виробництва аграрної продукції та харчових продуктів. Неабиякий інтерес для багатьох високотехнологічних секторів провідних економік світу могли б становити українські розробки у сфері інформаційних технологій та програмного забезпечення.

На геополітичному рівні вже зараз варто розробляти оновлене бачення співпраці з Німеччиною, оскільки новий канцлер ФРН зовсім не обов’язково матиме такі ж сентименти щодо Росії, як Ангела Меркель. Фактична згода США не втручатися у реалізацію проєкту «Північний потік-2», звичайно, зробила завершення будівництва можливим. Водночас позиції «зелених» та енергетичні директиви ЄС роблять швидкий запуск газогону проблематичним.

Як це не дивно звучить, проте рішення США про вихід з Афганістану, попри всю трагічність подій, які розгортаються нині навколо аеропорту Кабула і пов’язані з поверненням соціального життя країни на десятиліття назад, несе певний позитив для України. Віднині Росії, яка, на відміну від США, розташована у безпосередній близькості до Афганістану, доведеться витрачати значні ресурси на стримування ісламського фундаменталізму й тероризму, які, цілком імовірно, переживатимуть своєрідний ренесанс не тільки в Афганістані, а й по всій південній Азії. Також значні інтереси в Афганістані матиме Китай, і зовсім не виключаються зіткнення Москви та Пекіна з цього приводу. Річ у тому, що, окрім опіуму, Афганістан має значні поклади корисних копалин і стратегічно розташований на шляху маршрутів флагманського проєкту КНР «Один пояс, один шлях». Китай вклав десятки мільярдів доларів у Пакистан, який чи не найбільше зацікавлений у стабілізації Афганістану. Варто очікувати, що протягом найближчих місяців, якщо не років, світова спільнота буде вимушене приділяти Афганістану значну увагу, і через біженців, і через активізацію ІДІЛ, і через можливий початок нової громадянської війни, яка зробить контроль над постачанням опіуму неможливим. Країни Центральної Азії, насамперед Узбекистан, Таджикистан і Туркменістан, можуть бути фактично дестабілізовані в разі масштабних бойових дій та кланових зіткнень в Афганістані. Усе це вимагатиме втручання Росії, яка віднині буде змушена стримувати ще й «південний фронт» біля своїх кордонів.

На тлі безпекових і політичних викликів світ активно переходить у фазу формування нового технологічного укладу, коли технології штучного інтелекту й бізнес, заснований на аналізі великих баз даних, поступово відтісняють із провідних позицій на світових біржах як машинобудівні, так і ресурсні компанії. Слід очікувати, що під тиском кліматичних змін і викликів, пов’язаних із пандемією, буде переглядатися власне концепція капіталізму й економічного зростання, що ґрунтується на безперервному рості ВВП. Кричуща соціальна нерівність у провідних економіках світу вимагатиме кардинальних рішень щодо більш справедливого розподілу суспільних благ, обов’язкового врахування потреб соціального середовища, а не тільки інтересів корпорацій і їхніх власників. Трансформація звичного для нинішнього покоління ліберального світового порядку, який сформувався після другої світової війни, розпочалася після терактів 11 вересня 2001 року, і практично все, що відбувається нині, є наслідком глобальних зрушень, спричинених політичною та військовою потугою Сполучених Штатів. Але нинішня ситуація відрізняється. У США з’явився потужний суперник – КНР, світ усвідомив помилки та прорахунки двадцятирічної боротьби з тероризмом, а пандемія коронавірусу виявила слабкі місця капіталізму глобалізації й однополюсного домінування. Найближчим часом обриси нової геополітики ставатимуть реальністю, і в цьому процесі виграють ті, чия внутрішня згуртованість і розумне використання наявних ресурсів дозволить знайти баланс між власними інтересами та інтересами основних світових сил. Справді, ми живемо в цікаві часи.

Сергій Корсунський – український учений та дипломат, заслужений економіст України. доктор фізико-математичних наук. надзвичайний і повноважний посол України в Японії

Схожі публікації
НовиниСуспільство

Українська влада розглядає варіант видворення всіх громадян Росії після деокупації Криму

НовиниСуспільство

Способи протидії гібридним арміям, що маскуються під ПВК

НовиниСуспільство

Українська розвідка вважає, що чутки про «наступ із Білорусі» поширює Росія, щоб налякати українців

Огляд Україна БрюссельОригіналСуспільство

Постав на паузу!