Хто такі російські найманці на Донбасі?

Україна наразі пристосовується до реалій збройного конфлікту з Росією. Якщо в ситуації з анексією та окупацією Кримського півострова Російська Федерація визнає себе відповідальною за цю територію, то у випадку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей твердження про окупацію цих територій має бути доведено. Сама ж держава-агресор не визнає факту своєї присутності на Сході України та участі у збройних протистояннях. Натомість у відкритому доступі з’являються повідомлення про участь Збройних Сил Російської Федерації у бойових діях на боці незаконних збройних формувань самопроголошених республік. А також наявність російської зброї та військової техніки, регулярне постачання гуманітарної допомоги з Російської Федерації та політичну підтримку так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

Promote Ukraine публікує матеріали аналітичного звіту УГСПЛ щодо найманців, які воюють на Донбасі. Вони були опрацьовані під час підготовки Доповіді Робочої групи ООН з питання про використання найманців як засобу порушення прав людини.

Характеристика окупаційних сил

За даними, отриманими з допитів полонених російських військовослужбовців та інформацією з відкритих джерел відомо, що підрозділи сепаратистів, їх організація, командування і операції, підконтрольні кадровим російським військовослужбовцям. Зокрема, вони є у складі командування підрозділів сепаратистів до рівня батальйону/дивізіону (командир батальйону, начальник штабу та заступник командира батальйону з озброєння) як військові радники. А безпосереднє управління підрозділами російських регулярних військ на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей України здійснює Оперативне командування на базі штабу 8-ї армії Південного військового округу РФ (Новочеркаськ).

Так, за словами полоненого майора російських збройних сил Володимира Старкова, російських військовослужбовців, яких відправляють на Донбас, офіційно призначає на посади  12-те командування резерву Південного оперативного округу (м. Новочеркаськ), а звідти їх вже розподіляють на посади радників в «ЛНР» чи «ДНР».

 Участь російської регулярної армії на Донбасі

Російські регулярні військові сили брали безпосередню участь у розв’язанні воєнного конфлікту в Україні. На жаль, факт наявності своєї регулярної армії на Донбасі РФ досі заперечується.

За даними, зібраними міжнародною волонтерською групою «InformNapalm», за весь час конфлікту із червня 2014 по листопад 2016 рр. на території України було зафіксовано присутність військовослужбовців із 75 військових частин та формувань збройних сил та інших силових структур Російської Федерації. Експертам вдалося ідентифікувати військовослужбовців сухопутних військ (45 військових частин), повітряно-десантних військ (12 військових частин), спецпідрозділів Головного управління Генерального штабу РФ (7 спеціальних підрозділів), військово-морського флоту (4 частини), Національної гвардії (5 підрозділів) та повітряно-космічних сил.

Полонені російські військовослужбовці

Про полонених солдатів та підбиту техніку 6-ї окремої танкової бригади (в/ч №54096, селище Муліно, Нижньогородська обл.) стало відомо завдяки розслідуванню наслідків боїв в Іловайську влітку 2014 р. 29-го серпня українські солдати поблизу Іловайська взяли у полон групу російських військовослужбовців. Ними виявилися діючі військовослужбовці 6-ї танкової бригади ЗС РФ.

Крім бійців 6-ї танкової бригади, у полон ЗСУ в різний час потрапляли військовослужбовці із:

• 331-го полку 98-ї Свірської дивізії повітряно-десантних військ Збройних сил РФ (в/ч 71211, дислокується в Іваново);
• 9-ї окремої мотострілкової бригади (дислокується у Ростовській обл.);
• 104-го гвардійського десантно-штурмового полку (в/ч 32515) м. Псков;
• в/ч 30616-6 (523-й Гвардійський навчальний механізований полк);
• 23-ї гвардійської окремої мотострілецької бригади (в/ч 65349);
• 31-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади (в/ч 73612), м. Ульянівськ;
• 3-ї окремої спеціальної групи ГРУ ГШ РФ, в/ч 21-208, м. Тольятті61.

На підтвердження участі регулярних військових частин та підрозділів ЗС РФ наводяться навіть перехоплені внутрішні документи силових відомств РФ. Наприклад, журналісти Bellingcat опубліковували лист на ім’я начальника ГУ МВС РФ у Ростовський обл., у якому його підлеглий, в. о. начальника районного відділення МВС РФ доповідає про інцидент, під час якого поранення дістали четверо військовослужбовців РФ. За висновками розслідування, інцидент стався на території Луганської обл. (район селища Красна Балка), коли група військових РФ незаконно проникла на територію України і була атакована українськими прикордонниками.

Присутність російських регулярних військ на Донбасі фактично підтвердив у своєму висновку британський парламентський комітет розвідки та безпеки. На 52 стор. звіту представник Секретної розвідувальної служби Великобританії запевняє, що, незважаючи на всі намагання Росії відвернути від себе вину за збиття на території Донбасу малайзійського Боїнга, британські розвідники впевнені у причетності до цього інциденту Росії. Цитата з доповіді: «…ми без жодних сумнівів знаємо, що ракетну установку поставили, а після збиття MH17 – евакуювали російські військовослужбовці».

Наявність російської військової техніки на Донбасі за результатами власного розслідування підтвердив у своїй доповіді «Hybrid Warfare in Ukraine Lessons Learned» американський дослідник Філіп Карбер. Відвідавши особисто зону конфлікту, Карбер отримав численні фото та інші матеріальні докази участі регулярної армії РФ у боях на Донбасі (фотографії колон танків Т-90 в Луганській обл., фото снарядів російського виробництва тощо).

Добровольці та приватні армії

Окрім регулярних частин російської армії, у війні на території України брали участь і цивільні громадяни Російської Федерації та інших країн, декотрі як «добровольці», а інші – як бійці «приватних військових компаній».

Частину «добровольців», які брали участь у війні на Сході України, цілком можливо ідентифікувати. І найкращі в цьому разі – джерела самих сепаратистів, публікації в російській пресі, дописи у соціальних мережах, а також матеріали дослідницьких груп.

Наприклад,  «медійним» ватажком російських громадян-учасників війни на Сході України є Ігор Гіркін «Стрєлков». Саме він зі своїм загоном, сформованим із громадян РФ та інших країн, підготовлених у Криму, розпочав гарячу фазу протистояння, захопивши Слов’янськ, Краматорськ, Святогірськ та Красний Лиман. В одному зі своїх інтерв’ю Гіркін розповідає, що перебував на території Криму з 21 лютого і вів переговори з українськими військовослужбовцями, брав участь в анексії півострова, «зганяючи депутатів Ради Криму» на голосування щодо проведення так званого референдуму.

В іншому своєму інтерв’ю газеті «Завтра» Гіркін говорить: «Але спусковий гачок війни все-таки натиснув я. Якби наш загін не перейшов кордон, то все закінчилося б як у Харкові та Одесі. Було б кілька десятків убитих, обпалених, заарештованих. І на цьому б усе закінчилося. А практично маховик війни, яка точиться досі, запустив наш загін».

Загалом до війни на території України долучилися найманці з декількох російських «приватних воєнних компаній». Зокрема ресурс InformNapalm наводить такий перелік російських ПВК, що брали участь у війні на Сході Україні: «РСБ-Групп», «МАР», «АТК-ГРУПП», «Slavonic Corps Limited», «Вагнер», «E.N.O.T. Corp», «Cossacks».

Частина з цих збройних формувань офіційно зареєстровані та мають юридичні адреси, сайти, де презентують свою діяльність і послуги, які надають. Так, в інтерв’ю для «Russia Today» засновник «РСБ-Групп» Олег Криніцин називає її «приватною компанію військового консалтингу». І стверджує, що діяльність таких компаній у Росії не дозволена і не заборонена, вони перебувають у сірому правовому вакуумі, хоча насправді їхня діяльність цілком підпадає під статті Кримінального кодексу РФ: ст. 359 – «Найманство»; ст. 208 – «Організація незаконного збройного формування».

Ще одним цікавим моментом є те, що ця структура позиціонує себе як постачальник послуг для ООН і ЮНІСЕФ, про що компанія повідомляє на своєму офіційному сайті. Це досить дивно з огляду на те, що діяльність компанії навіть у країні походження не є законною.

Ще одна російська ПВК – E.N.O.T. Corp – відкрито публікує відомості про свою участь у війні на Донбасі в мережі Інтернет: організація має власний сайт, де вона й висвітлює свою діяльність. В одному з інтерв’ю керівник організації Роман Теленкевич розповідає, що вперше члени E.N.O.T. Corp потрапили до Луганська на другий день після нібито удару української авіації, а саме 3 червня 2014 р. За його словами, вони доставляли гуманітарну допомогу. У цьому ж відео Теленкевич вказує на те, що члени організації побували у Станиці Луганській, яка на цей час звільнена українськими військами. На відео керівник E.N.O.T. Corp стверджує, що частина групи брала участь у бойових діях на території України, що велися на околицях Луганська, Луганського аеропорту під час боїв за Дебальцеве, із червня 2014 р. до зими 2015 р. З огляду на кількість відео на YouTube-каналі організації, члени E.N.O.T. Corp неодноразово перетинали адміністративний кордон України з так званими гуманітарними місіями: розміщено відео про щонайменше 14 «відряджень» на Донбас.

Найвідомішою «приватною військовою компанією», яка долучилася до участі у війні на території України, є так звана приватна військова компанія Вагнера або група Вагнера. Вона не має юридичної адреси, власного сайту чи якогось іншого джерела публічної інформації про компанію. Ця група, як і інші російські ПВК, перебуває у тісному зв’язку із силовими структурами РФ, які фактично її створили для виконання специфічних завдань, до яких так чи інакше не можуть бути залучені кадрові російські силовики.

Публікацію підготовлено в межах проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», який впроваджує Українська Гельсінська спілка з прав людини