Огляд Україна Брюссель

Київ і Москва: від партнерства до конкуренції

Російська пропагандистська машина з 2014 року просуває у світовому інфопросторі байки про те, що українській економіці ось-ось прийде кінець. Але час іде, а Україна не розвалюється і, попри війну, навіть встигає розвиватися, переорієнтовуючи економіку.

Тим не менше, у нашій державі зараз часто можна почути, що відновлення тісних зв’язків із Росією стане запорукою пришвидшення розвитку України. Хоча насправді РФ із її соціальною моделлю та застійною економікою дедалі сильніше скочується вниз у світових рейтингах. До того ж, багато хто з українців зрозумів: історія про «братерство» й «один народ» – це лише красива казка, а на світовому ринку ми конкуренти.

Незважаючи на війну на Донбасі, динаміка ключових соціально-економічних показників за останні роки в Україні однаково була не гірша, а подекуди й краща, ніж у Росії.

Україна міняє партнерів

У 2019 році Україна остаточно відірвалася від економічної залежності від Росії. Якщо раніше на РФ припадало понад третину зовнішньої торгівлі України, то минулого року на першому місці остаточно закріпився Китай (згідно зі звітом Держстату, за січень-листопад 2019 р. на КНР припадає 7,2% українського експорту та 15,1% імпорту). Поки що Росія перебуває на другій позиції, та економічний розрив із північним сусідом посилюється. При цьому серйозно зростає частка Євросоюзу, на який припало 41,5% загального експорту українських товарів та 41,1% імпорту.

Україна має що запропонувати на світовому ринку, і 2019 рік засвідчив серйозне зростання продажів сільськогосподарської продукції (44,3%). Загалом експерти зазначають, що аграрні товари нашої держави значно покращилися, більшість їх іде в Китай, Туреччину, Єгипет, Індію та Євросоюз (35% від загального обсягу). З кожним роком титул світової житниці дедалі більше закріплюється за нашою державою. У 2019-му вітчизняні землероби зібрали рекордний урожай зернових – 75,2 млн тонн.

З кожним роком титул світової житниці дедалі більше закріплюється за нашою державою. У 2019-му вітчизняні землероби зібрали рекордний урожай зернових – 75,2 млн тонн.

Водночас наші чиновники порушують питання про розширення двосторонньої співпраці з ЄС, бо Україна може постачати на цей ринок значно більше продукції, але перешкоджає квотування.

Виділені обсяги реалізовуються нашими виробниками буквально за місяць-два. Так, наприклад, станом на середину лютого цього року Україна майже повністю використала 32 позиції зі 42 квот у Євросоюзі.

Як зазначив заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Качка, у 2019 році експорт сільгосппродукції до ЄС виріс на 22% і склав 19,2 млрд доларів.

Тим часом навіть найоптимістичніші прогнози не обіцяють активізацію російської економіки. За останні 8 років правління Владіміра Путіна тамтешня економіка зросла трохи більш як на 6%. Через санкції проблеми з експортом відчуває і російська металургія, і машинобудування, а через аномально теплу зиму, коронавірус та конкуренцію зазнають втрат російські експортери енергоносіїв. Покращити свої позиції за рік вдалося тільки аграріям РФ. І тут Україна виступає головним конкурентом.

Цифрове майбутнє поряд

За підсумками минулого року, Україні вдалося значно покращити свої позиції у сфері ІТ-технологій. Згідно з рейтингом видання Global Finance, наша держава посіла 44-те місце з 67-ми у списку найбільш технологічно розвинутих, на дві позиції випередивши Росію.

Тим часом РФ у технологіях продовжує експлуатувати напрацювання СРСР, основну увагу приділяючи оборонному сектору. Однак на ринку озброєння від їхньої продукції дедалі частіше відмовляються. Найкраще тому підтвердження – відмова Туреччини й Індонезії від ідеї придбання винищувачів Су-57 та Су-35С.

 На ринку озброєння від їхньої продукції дедалі частіше відмовляються. Найкраще тому підтвердження – відмова Туреччини й Індонезії від ідеї придбання винищувачів Су-57 та Су-35С.

Зіскочити з енергетичної голки

Один із головних викликів, що стоїть перед українською владою ще з 1991 року, – це впровадження стратегії енергетичної незалежності від Росії.

І в цьому напряму обнадійливим є досвід Європи, який засвідчує: економіка може ефективно розвиватися і з мінімальним споживанням газу й нафти. Треба тільки вкладатися у відновлювальну енергетику.

2019 рік засвідчив, що тренд освоєння відновлювальних джерел енергії прийшов і в Україну. За інформацією Держагентства з енергоефективності та енергозбереження, протягом минулого року інвестори вклали близько 3,7 млрд євро в будівництво в Україні сонячних, вітрових та біоелектростанцій, збільшивши потужність альтернативних електростанцій втричі.

Протягом минулого року інвестори вклали близько 3,7 млрд євро в будівництво в Україні сонячних, вітрових та біоелектростанцій, збільшивши потужність альтернативних електростанцій втричі.

Щоб тримати Європу на своїй газово-нафтовій голці, Росія намагається зупинити світову тенденцію. У передчутті фінансових втрат навіть Владімір Путін покритикував відновлювальну енергетику на ІІ Глобальному саміті з виробництва й індустріалізації. За словами глави РФ, ці напрямки негативно впливають на природу – від вітряків гинуть птахи, а черв’яки вилізають із землі. Він порівняв ставку на альтернативні джерела енергії з бажанням одягтися у шкіри та поселитися в печери. Європа посміялася із цих заяв і продовжила нарощувати потужності.

Варто зауважити, що Україна протягом останніх років почала роботу у ще одному напрямі: розвивається співпраця з американською компанією Westinghouse, яка виготовляє паливні елементи для АЕС. У 2018 році «Енергоатом» уперше повністю завантажив блок Южно-Української АЕС паливом зі США. РФ усіляко намагалася зірвати ці угоди, послідовно поширюючи «страшилки» про можливі аварії на українських АЕС, але все успішно досі працює без жодних аварій.

«Геть від Москви!»

Влада Росії прекрасно розуміє: вони залежать від ринку енергоносіїв, а їхня економіка залишається сировинною та експортно орієнтованою, але робити з цим нічого не можуть чи не хочуть. Натомість всіляко намагаються втримати економіку України в орбіті свого впливу.

Водночас російські фахівці стверджують, що глибока криза в державі розпочнеться вже цього року, й головні причини майбутніх труднощів – зовнішня та внутрішня політика РФ. Звичайно ж, свій внесок у ці процеси вже робить пандемія коронавірусу, та спровокована ним рецесія світової економіки, за якою видніється тінь глобальної кризи.

Глибока криза в Росії розпочнеться вже цього року, й головні причини майбутніх труднощів – зовнішня та внутрішня політика РФ, пандемія коронавірусу, та спровокована ним рецесія світової економіки, за якою видніється тінь глобальної кризи.

Тож Україні треба дедалі більше дбати про розвиток взаємин (зокрема й двосторонніх) із членами Євросоюзу, США та Китаю, які є найбільшими світовими ринками. До того ж, ця співпраця стимулює нашу державу до розвитку в новому напрямі, а не до відтворення архаїчних «совкових» моделей господарювання.

 

Ілля Тарасюк – відомий український журналіст, статті якого впродовж останніх 15 років публікують провідні ділові видання України. Спеціалізується на економічній та політичній тематиці. Закінчив Києво-Могилянську академію за спеціальністю «філологія».

Схожі публікації
Огляд Україна БрюссельОпініяОригінал

Завоювання довіри у неспокійні часи – політичний PR у Східній Європі

Огляд Україна БрюссельОригінал

Інтернаціоналізація євро як вікно можливостей для України

Огляд Україна БрюссельОригіналСуспільство

У Білорусі не Майдан, але єдиний шлях для неї – боротися за гідність

Огляд Україна БрюссельОпініяОригіналСуспільство

Олег Сенцов: «Кояться жахливі речі, і Зеленський цього не розуміє...»