Коли підірвали Каховську дамбу, ООН святкувала День російської мови

Promote Ukraine — неурядова організація що працює у Брюсселі, лауреат премії European Citizen’s Prize.

6 червня, коли Україна та світ стикнулися з жахливою реальністю підірваної дамби в Новій Каховці, Організація Об’єднаних Націй (ООН) розпочала день з твіту, присвяченого Дню російської мови. Всього через чотири години з’явився твіт, в якому висловлювалося занепокоєння ситуацією, але незаперечний зв’язок між цією подією та війною Росії проти України не визнавався.

Святкування Дня російської мови на перший погляд може здатися нешкідливим. Можливо, знайдуться ті, включно з комунікаційною командою ООН, які будуть стверджувати, що Організація Об’єднаних Націй відзначає дні кожної з офіційних мов, і ті, хто наголошуватиме на важливості розрізнення дій конкретної країни та мови, якою розмовляють багато людей у всьому світі.

Хоча такі заяви правдиві, необхідно визнати контекст, у якому відбуваються такі святкування, чого співробітники ООН явно не зробили. Крім того, таке вшанування мовної різноманітності не повинно відбуватися за рахунок потурання злочинам, скоєним державою-членом. На жаль, неправильні пріоритети ООН ненавмисно сприяли відбілюванню репутації держави, незважаючи на її причетність до актів, які класифікуються як воєнні злочини та тероризм.

Хоча це може здатися несуттєвим, це питання свідчить про більшу проблему в рамках поточної міжнародної системи. ООН, як міжнародна організація, якій доручено підтримувати мир, справедливість і права людини, несе відповідальність за те, щоб країни відповідали за свої дії. Проте Росія вже більше року (фактично з 2014 року) відкрито веде війну проти України, але залишається постійним членом Ради безпеки ООН. Це також не перший випадок російської агресії; її тридцятирічна історія в ООН була відзначена агресією або окупацією суверенних країн і силовою зміною міжнародно визнаних кордонів: Придністров’я в Молдові (1992-1993), Абхазії в Грузії (1992-1993) і Південної Осетії (2008), Сирії (2015-2022), окупацією Криму та частини Донбасу з 2014 року до сьогодні.

Хоча порушення Росії призвели до деяких санкцій (після масштабних руйнувань і людських страждань), наслідки далеко не відповідають необхідним. Україна прагне побудувати коаліцію, яка підтримує створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії, принаймні притягнення Росії до відповідальності за триваючу війну. ООН, як ключовий міжнародний орган, має повноваження узаконити повноваження такого трибуналу. Однак право вето Росії в Генеральній Асамблеї ООН перешкоджає цьому важливому кроку.

Як слушно зазначила лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук у своєму зверненні до Генерального секретаря ООН, «світ, у якому панує найсильніший, а не верховенство права, становить загрозу для миру та безпеки кожного».

ООН та її держави-члени мають терміново реформувати систему міжнародного миру та безпеки, щоб забезпечити ефективні гарантії для всіх держав та їхніх громадян, незалежно від військових союзів чи можливостей.

Систематичні порушення Росією Статуту ООН не повинні залишитися без уваги. Світова спільнота зобов’язана діяти та показувати приклад, притягаючи Росію до відповідальності. Жодному постійному члену Ради Безпеки не можна дозволяти безкарно порушувати міжнародне право та права людини.

До того часу обмежена сміливість ООН, як видається, зводиться до святкування Дня російської мови, тоді як мільйони людей, для захисту прав яких була створена ООН, страждають від наслідків воєн розв’язаних Росії.