«Не допустимо жодної втоми від війни», – президентка ЄЕСК Кріста Швенг

Що можуть зробити організації громадянського суспільства за межами України, щоби допомогти державі виграти цю війну й відбудуватися?

Перш за все, я вважаю, що роль громадянського суспільства полягає в тому, щоби продовжувати виступати за збереження солідарності ЄС і надання підтримки Україні. Країни-члени та їхні національні організації були й залишаються на передовій допомоги біженцям з України. Ми, як Комітет, прагнемо зміцнювати співпрацю з українськими організаціями громадянського суспільства. Ці контакти й партнерство матимуть вирішальне значення для відбудови України.

Дозвольте наголосити, що процеси відновлення мають бути сталими, прозорими й базуватися на новітніх зелених і цифрових технологіях. Їх потрібно розглядати як можливість створити рівні шанси для всіх. Чому б не створити український зелений курс на основі європейського зеленого курсу? Країна має відбудовуватися спільними зусиллями української влади та громадянського суспільства. Україні справді пощастило мати динамічне й дуже компетентне громадянське суспільство, яке за останні три десятиліття набуло безцінних знань і практичного досвіду.

Ми готові поділитися нашим досвідом і знаннями. Деякі з країн-членів ЄС мають нещодавній досвід післявоєнного відновлення, тож їхній досвід та отримані уроки, безумовно, стануть дуже корисними. Це буде колосальним викликом для вашої країни, а також для Європи, і вимагатиме самовідданої участі громадянського суспільства. Ми вважаємо, що організації громадянського суспільства мають бути залучені до розробки й моніторингу програм реконструкції, а також забезпечення відповідності цих програм законодавству ЄС.

Чи відчуваєте ви згасання уваги до України з боку Європейського соціально-економічного комітету впродовж цих шести місяців?

Дозвольте висловитися чітко й повторити сказане президенткою Європейської комісії фон дер Ляєн у її промові щодо стану Союзу, виголошеній у середині вересня: ми просто не можемо допустити й не допустимо жодної втоми від солідарності чи втоми від війни. Тут питання стосується не лише України, це стосується всіх нас; нашої безпеки, демократії, свободи й основоположних прав. Ідеться про наше майбутнє.

У Комітеті, а також і в більш неформальних умовах, здається, майже неможливо провести будь-яку дискусію без обговорення ситуації в Україні – чи то енергетичної або продовольчої безпеки, чи то екології, соціальних та економічних питань, внутрішнього ринку тощо.

У липні Європейський соціально-економічний комітет провів у Кракові конференцію щодо допомоги й відбудови України та її європейської перспективи. Захід зібрав до 200 учасників, які представляють українське і європейське громадянське суспільство, місцеву й національну владу. Вони обговорили підтримку людей, які тікають від війни, і почали міркувати про те, як краще підтримувати роботу організацій громадянського суспільства після того, як війна нарешті закінчиться.

Комітет підтримує регулярні обміни в рамках налагоджених каналів, а саме платформи громадянського суспільства ЄС-Україна і внутрішньої консультативної групи. Наші члени та їхні організації продовжують свою діяльність для підтримки України як на рівні своїх держав-членів ЄС, так і на загальноєвропейському рівні.

Дозвольте вас запевнити – Україна постійно присутня в наших думках, у нашій співпраці й у наших серцях.

Як змінилися ваші відчуття і прогнози щодо цієї війни впродовж шести місяців?

Я ніколи не забуду той жахливий ранок 24 лютого. Те, що було неможливо уявити, стало реальністю – у Європі розпочалася війна. Того дня було пленарне засідання нашого Комітету. Ми негайно змінили порядок денний, щоби провести перше обговорення того, що щойно сталося. Як ви можете собі уявити, це було дуже емоційно… так залишається й донині.

Спочатку ми були налякані, ми втратили дар мови, розгубилися. Але дуже швидко ці почуття переросли в ідеї, плани й дії. Ніхто не хотів залишатися осторонь – чи на особистому, чи інституційному рівні. З першого дня ми найрішучіше засудили російську агресію проти України, ми ухвалили дві однозначні резолюції, ми надали простір для українських організацій громадянського суспільства, зокрема й вашій, у своїх приміщеннях, ми звернулися до наших партнерських організацій в Україні, ми організовували заходи й конференцію високого рівня щодо ситуації в Україні та ще багато інших речей.

Сьогодні ми сповнені надії, натхненні вашою надзвичайною мужністю й рішучістю. Ми дивимося в майбутнє, у наше спільне майбутнє, тому що зараз Україна є кандидатом на вступ до ЄС.

Які історії співпраці між ЄС та Україною вас надихнули найбільше з початку повномасштабної війни?

Дуже важко обрати лише кілька. Щодня ми стаємо свідками неймовірних історій, деякі з них розбивають наші серця, інші зігрівають. У перші дні й тижні війни всі ми були вражені величезною солідарністю простих людей, які дуже часто без вагань передавали ключі від своїх домівок людям, яких раніше не бачили. Українські діти почали ходити разом із нашими дітьми до школи, на дитячі майданчики, їхні матері отримували роботу і ставали нашими колегами або відвідували тренінги, щоби швидше інтегруватися на ринок праці ЄС.

Якщо ж говорити конкретніше, то під час уже згадуваної поїздки до Кракова була нагода зустрітися з польськими жінками-скаутками, які з першого дня війни відсунули вбік свою роботу, особистий комфорт, а іноді навіть свої родини, щоб допомогти українцям, які прибували до Польщі. Вони працювали не покладаючи рук, не рахуючи всіх безсонних ночей, які їм довелося пережити з лютого. Їхні свідчення справді надихали – з одного боку, сповнені неймовірних страждань, а з іншого – сповнені надії. Такі зустрічі переконують мене в тому, що людяність переможе і ця жахлива війна скоро закінчиться.

Що нового українці можуть принести в європейську родину?

Я думаю, що ми недостатньо наголошуємо на всій доданій вартості, яку принесе Україна. У нас не тільки одна історія, ідеали та прагнення, ми просто будемо сильнішими з Україною, ніж без неї. Ваші земляки щодня доводять свій неймовірний героїзм і рішучість. Я не втомлююся повторювати: Україна бореться за нас, за все те, у що ми віримо.

З приходом України наша європейська родина збагатиться хоробрими людьми, їхньою культурою, традиціями й історичним досвідом, а також смачною кухнею, видатними спортсменами, блискучою молоддю, активним громадянським суспільством і багато чим іншим.