ОпініяСуспільство

Поствиборчі нотатки: чому була низькою явка в Україні?

Election in Ukraine

Явка виборців на місцевих виборах 25 жовтня склала 36,88%. І це — найнижча явка в історії незалежної України. Багато хто почали одразу волати про «зраду» і, як завжди, обвинувачувати виборців у безвідповідальності та політичному нігілізмі. І це в чергове доводить їхню некомпетентність щодо політичних процесів.

Election in UkraineПро сталу тенденцію зниження електоральної активності та відповідно збільшення рівня абсентеїзму я вже багато писав. Причина не одна — їх кілька, і вони подекуди суперечать одна одній. І це не особливість лише України — це хвороба світового рівня. Та якби наші політики бодай іноді дослухалися до політичних консультантів та аналітиків (справжніх, а не куплених псевдоекспертів), можливо, зараз не волали б з приводу низької явки. А робили б відповідні висновки. Отже:

  1. Динаміка виборчої активності в Україні з часу незалежності щоразу зменшується. І це — нормальний процес. Так, явка на позачергових парламентських виборах 2019 року була найнижчою в історії України. А до того найнижчим показником була явка на парламентських виборах 2014 року. А ще раніше — 2012 року… І так далі. Щодо статистики активності на місцевих виборах, то тенденція на зниження явки така сама: 1994 — 75,6%, 1998 — 70,8%, 2002 — 69,3%, 2006 — 67,6%, 2010 — 48,7%, 2015 — 46,61%, 2020 — 36,88%.
  2. Зменшення явки — також типове явище для багатьох європейських країн постсоціалістичного табору. Падіння рівня виборчої активності на парламентських виборах спостерігається у Чехії, Польщі, Румунії, Латвії, Естонії. Показово, що така тенденція відсутня (або виявляється значно меншою мірою) у Росії, Білорусі, Вірменії, що можна пояснити «особливостями політичних режимів» у цих країнах.
  3. Основні причини зниження явки у названих країнах Східної Європи (серед яких і Україна) — стабілізація демократичних режимів. Ніхто не приганяє слухняне електоральне стадо на вибори. Громадяни усвідомлюють свої права та свободи — зокрема, і право не брати участь у виборах — і користуються ним. Це відбувається саме у країнах молодих демократій — на противагу досвіду комуністичних і авторитарно-тоталітарних режимів, які якщо не змушували громадян брати участь у виборах, то принаймні штучно їх стимулювали. Тож зниження явки — певною мірою ознака розвитку демократії.
  4. Водночас варто погодитися, що однією з найголовніших причин падіння виборчої активності є розчарування старими політичними елітами і недовіра до нових.
  5. Також наше суспільство ще політично малоосвічене: громадяни активніше беруть участь у президентських виборах, сприймаючи їх за важливіші для країни. Ще менше беруть участь у парламентських та місцевих виборах. Таким чином, люди перебільшують значення президента та його формальних повноважень, занижують значення парламенту у політичній системі України. А ще геть не розуміються у тому, що таке місцеве самоврядування і яке значення воно має для країни як фундамент державності і основа розвитку на місцях.
  6. Криза виборчої представницької демократії, про яку писав Давид Ван Рейбрук у свій праці «Проти виборів».

Election UkraineЩо ж стосується низької явки саме на місцевих виборах, то причин теж кілька:

  1. На виборчу активність негативно вплинула пандемія ковіду. За результатами дослідження групи «Рейтинг», через пандемію від голосування відмовилися близько 10% виборців. Ще 20% не брали участь у голосування за станом здоров’я.
  2. Також негативно на явку вплинула складність нового виборчого законодавства і виборчих бюлетенів. І хоча партії та кандидати проводили інформаційно-роз’яснювальні кампанії щодо нових виборчих правил, цього виявилося недостатньо — виборець сприйняв цю процедуру надто складною для себе і вирішив проігнорувати її. Щоб підвищити явку, бюлетень треба було зробити максимально простим і зрозумілим. А краще було б запровадити нарешті електронне голосування, щоб залучити молодь і спростити виборчу процедуру.
  3. На зниження явки вплинуло і, так зване, опитування президента. Ідея центральної влади з підвищення явки спрацювала з точністю навпаки — вона демотивувала виборців. Зеленський зламав базовий порядок денний місцевих виборів, нав’язавши свій — малозрозумілий виборцю. Люди не зрозуміли, навіщо їм іти на виборчі дільниці — чи то легалізувати канабіс, чи то все ж таки обирати місцеву владу, і, власне, для чого?
  4. Протягом усієї кампанії соцопитування показували беззаперечних лідерів — чинних мерів мегаполісів. Тож переможці у великих містах були визначені заздалегідь, і багато виборців вирішили, що їхній голос суттєво не вплине на результати виборів.
  5. І, нарешті, знову ж таки, вплинула криза довіри до політиків — як минулих, так і «нових».  Це показник тотального розчарування у політичному представництві. Виборці, переважно, не вірять політикам, не бачать альтернативи, бояться бути зрадженими і, найголовніше, не хочуть брати на себе відповідальність за них. І в цьому вина не виборців, а саме політиків (хоча їм, звісно, зручніше перекласти провину на такий-сякий електорат).

Maxym Voznuk expetПоказник низької явки, звісно, міг би мати певні наслідки щодо легітимності влади. Але в українському законодавстві обов’язковий поріг явки на виборах скасований ще у 1998 році як такий, що не відповідає правилам європейської демократії. Тож показник явки є показником легітимності обраних посадовців лише на словах та не несе якоїсь загрози обраним персонам. На жаль.

 

 

Максим Вознюк, політичний експерт

Схожі публікації
НовиниСуспільство

Російські ЗМІ: Пропозиції Києва щодо обміну полоненими відхилено

НовиниСуспільство

Російські пропагандисти хочуть створити власний відеохостинг

НовиниСуспільство

Опозиція Росії закликала ЄС активніше боротися з "брудними" російськими грошима

НовиниСуспільство

Російська Федерація почала призов до своєї армії жителів окупованого Донбасу