ОпініяСуспільство

Поствиборчі нотатки: чому була низькою явка в Україні?

Election in Ukraine

Явка виборців на місцевих виборах 25 жовтня склала 36,88%. І це — найнижча явка в історії незалежної України. Багато хто почали одразу волати про «зраду» і, як завжди, обвинувачувати виборців у безвідповідальності та політичному нігілізмі. І це в чергове доводить їхню некомпетентність щодо політичних процесів.

Election in UkraineПро сталу тенденцію зниження електоральної активності та відповідно збільшення рівня абсентеїзму я вже багато писав. Причина не одна — їх кілька, і вони подекуди суперечать одна одній. І це не особливість лише України — це хвороба світового рівня. Та якби наші політики бодай іноді дослухалися до політичних консультантів та аналітиків (справжніх, а не куплених псевдоекспертів), можливо, зараз не волали б з приводу низької явки. А робили б відповідні висновки. Отже:

  1. Динаміка виборчої активності в Україні з часу незалежності щоразу зменшується. І це — нормальний процес. Так, явка на позачергових парламентських виборах 2019 року була найнижчою в історії України. А до того найнижчим показником була явка на парламентських виборах 2014 року. А ще раніше — 2012 року… І так далі. Щодо статистики активності на місцевих виборах, то тенденція на зниження явки така сама: 1994 — 75,6%, 1998 — 70,8%, 2002 — 69,3%, 2006 — 67,6%, 2010 — 48,7%, 2015 — 46,61%, 2020 — 36,88%.
  2. Зменшення явки — також типове явище для багатьох європейських країн постсоціалістичного табору. Падіння рівня виборчої активності на парламентських виборах спостерігається у Чехії, Польщі, Румунії, Латвії, Естонії. Показово, що така тенденція відсутня (або виявляється значно меншою мірою) у Росії, Білорусі, Вірменії, що можна пояснити «особливостями політичних режимів» у цих країнах.
  3. Основні причини зниження явки у названих країнах Східної Європи (серед яких і Україна) — стабілізація демократичних режимів. Ніхто не приганяє слухняне електоральне стадо на вибори. Громадяни усвідомлюють свої права та свободи — зокрема, і право не брати участь у виборах — і користуються ним. Це відбувається саме у країнах молодих демократій — на противагу досвіду комуністичних і авторитарно-тоталітарних режимів, які якщо не змушували громадян брати участь у виборах, то принаймні штучно їх стимулювали. Тож зниження явки — певною мірою ознака розвитку демократії.
  4. Водночас варто погодитися, що однією з найголовніших причин падіння виборчої активності є розчарування старими політичними елітами і недовіра до нових.
  5. Також наше суспільство ще політично малоосвічене: громадяни активніше беруть участь у президентських виборах, сприймаючи їх за важливіші для країни. Ще менше беруть участь у парламентських та місцевих виборах. Таким чином, люди перебільшують значення президента та його формальних повноважень, занижують значення парламенту у політичній системі України. А ще геть не розуміються у тому, що таке місцеве самоврядування і яке значення воно має для країни як фундамент державності і основа розвитку на місцях.
  6. Криза виборчої представницької демократії, про яку писав Давид Ван Рейбрук у свій праці «Проти виборів».

Election UkraineЩо ж стосується низької явки саме на місцевих виборах, то причин теж кілька:

  1. На виборчу активність негативно вплинула пандемія ковіду. За результатами дослідження групи «Рейтинг», через пандемію від голосування відмовилися близько 10% виборців. Ще 20% не брали участь у голосування за станом здоров’я.
  2. Також негативно на явку вплинула складність нового виборчого законодавства і виборчих бюлетенів. І хоча партії та кандидати проводили інформаційно-роз’яснювальні кампанії щодо нових виборчих правил, цього виявилося недостатньо — виборець сприйняв цю процедуру надто складною для себе і вирішив проігнорувати її. Щоб підвищити явку, бюлетень треба було зробити максимально простим і зрозумілим. А краще було б запровадити нарешті електронне голосування, щоб залучити молодь і спростити виборчу процедуру.
  3. На зниження явки вплинуло і, так зване, опитування президента. Ідея центральної влади з підвищення явки спрацювала з точністю навпаки — вона демотивувала виборців. Зеленський зламав базовий порядок денний місцевих виборів, нав’язавши свій — малозрозумілий виборцю. Люди не зрозуміли, навіщо їм іти на виборчі дільниці — чи то легалізувати канабіс, чи то все ж таки обирати місцеву владу, і, власне, для чого?
  4. Протягом усієї кампанії соцопитування показували беззаперечних лідерів — чинних мерів мегаполісів. Тож переможці у великих містах були визначені заздалегідь, і багато виборців вирішили, що їхній голос суттєво не вплине на результати виборів.
  5. І, нарешті, знову ж таки, вплинула криза довіри до політиків — як минулих, так і «нових».  Це показник тотального розчарування у політичному представництві. Виборці, переважно, не вірять політикам, не бачать альтернативи, бояться бути зрадженими і, найголовніше, не хочуть брати на себе відповідальність за них. І в цьому вина не виборців, а саме політиків (хоча їм, звісно, зручніше перекласти провину на такий-сякий електорат).

Maxym Voznuk expetПоказник низької явки, звісно, міг би мати певні наслідки щодо легітимності влади. Але в українському законодавстві обов’язковий поріг явки на виборах скасований ще у 1998 році як такий, що не відповідає правилам європейської демократії. Тож показник явки є показником легітимності обраних посадовців лише на словах та не несе якоїсь загрози обраним персонам. На жаль.

 

 

Максим Вознюк, політичний експерт

Схожі публікації
НовиниОгляд Україна БрюссельОригіналСуспільство

Майстер інструментів, на яких грали наші предки

ОригіналСуспільство

Чому українські роботодавці "хворіють" на ейджизм?

НовиниСуспільство

Путін вважає окупацію Криму і війну в Україні наслідком «агресивної політики НАТО»

НовиниСуспільство

Асиметричний саміт