Суспільство

В Україні починається нова битва за свободу слова

Media Law

Ще після Помаранчевої революції 2005 року українці пишалися високим рівнем свободи слова у державі порівняно з іншими колишніми республіками СРСР. Вітчизняні журналісти могли більш-менш вільно висловлювати свої думки в ефірі телеканалів, радіостанцій, на сторінках друкованих та інтернет-видань, а громадяни держави отримували не лише ту інформацію, яку їм хотіла донести чинна влада.

Однак були неодноразові спроби хоча б якось узяти під контроль ЗМІ, які суперечили офіційній позиції. Але і в часи Віктора Януковича, і в часи Петра Порошенка медійникам вдавалося відстоювати свої права, особливо якщо говорити про сферу інтернет-ЗМІ, де всі опозиціонери почувалися абсолютно вільними. Держава так і не змогла впровадити контроль у цьому сегменті.

Однак зараз Офіс Президента і пропрезидентська монобільшість у Верховній Раді вирішили остаточно поставити хрест на незалежності українських ЗМІ, ухваливши законопроєкт «Про медіа» (№ 2693-д). Принаймні саме про це кажуть експерти, політики, деякі журналісти, громадські діячі, активісти тощо.

У середу, 1 липня, парламентський комітет із питань гуманітарної та інформаційної політики більшістю голосів рекомендував Верховній Раді ухвалити за основу в першому читанні законопроєкт «Про медіа». Звичайно ж, «за» проголосували депутати від фракції «Слуга народу». Тож надалі документ винесуть у сесійну залу на розгляд.

Голова комітету Микита Потураєв заявив: «Стільки обговорень пройшов тільки, можливо, закон «Про ринок землі», а можливо, у нас їх було і більше… Це були обговорення з індустріями, професійними спільнотами, європейськими експертами тощо». Він наголосив, що доопрацьований проєкт закону підтримується переважною більшістю індустрій.

Однак багато хто б’є на сполох і каже, що влада просто нахабно знищує незалежні ЗМІ.

Напередодні розгляду комітетом законопроєкту «Про медіа» журналістські, медійні та громадські організації України, ЗМІ, блогери й автори в соцмережах звернулися до влади з вимогою відкликати цей документ із парламенту, оскільки проєкт закону «містить загрози для свободи слова».

«Ми погоджуємося з негативною оцінкою законопроєкту, яку йому дали Організація з безпеки і співробітництва в Європі й Головне науково-експертне управління Верховної Ради. Експертної оцінки Ради Європи щодо законопроєкту на офіційний запит Комітету з гуманітарної і інформаційної політики чомусь так і не оприлюднили…

Нечітко сформульовані в законопроєкті вимоги до медіа, за висновками експертів, надають органам державної влади повноваження щодо «встановлення правди». Немає сумнівів, що такі повноваження буде використано для контролю за висловленням політичних думок, критики політичних сил, політиків, посадових осіб. Але за міжнародними угодами висловлення суперечливих думок, за умови відсутності закликів до насильства або дискримінації, не має підлягати обмеженню», – йдеться в повідомленні.

Найбільше побоювань у всіх, хто не задоволений документом, викликає той факт, що автори законопроєкту пропонують розширити повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Причому цей орган може перетворитися на політичну каральну структуру.

Зокрема, як стверджують експерти, Нацрада зможе карати і журналістів, і видання без вироку суду. При цьому навіть не буде враховуватися, зареєстроване медіа чи ні. Приміром, за «мову ворожнечі» ЗМІ пропонується штрафувати на суму 15 тис. грн, у разі повторного «порушення» – 30 тис. грн, якщо не спрацює – сайт можуть заблокувати. А поки медійники судитимуться з Нацрадою й доводитимуть свою правоту, ніхто блокування не зніме.

До речі, слова Потураєва щодо підтримки законопроєкту експерти поставили під сумнів, адже схвально відгукнулися про документ тільки деякі телеканали та радіостанції, яких загалом не більше двох сотень у всій Україні. Натомість думкою близько 3 тис. друкованих ЗМІ та понад 18 тис. онлайн-ресурсів повністю знехтували. Хоча саме в цій сфері зараз працюють десятки тисяч журналістів, бо медіа активно переходять в інтернет.

Так, приміром, сайтам новий законопроєкт пропонує:

1) заново пройти реєстрацію в Нацраді, з наданням фінансових документів;

2) підпорядковуватися Нацраді та проходити перевірки від неї;

3) за будь-яке порушення інформаційного, рекламного, виборчого законодавства будуть виписуватися штрафи;

4) за порушення вимог Нацради або недопущення її представників до перевірки буде можливість скасування реєстрації видання;

5) можливість перевірки Нацрадою та всіма правоохоронними, фіскальними органами всієї діяльності редакції, зокрема і фінансової…

Те ж стосується всіх блогерів, авторів Ютуб-каналів та інших діячів, які називають себе журналістами.

Головна боротьба за цей законопроєкт ще попереду, але вже зараз ситуацією зацікавилися закордонні партнери України.

Представництво ЄС в Україні дипломатично схвалило прогрес щодо проєкту закону, але порадило продовжити подальші консультації з громадськістю.

«Заохочуємо подальші громадські обговорення законопроєкту та продовжуємо спільну роботу з Офісом Ради Європи в Україні в обміні досвідом з Україною», – йдеться в заяві.

Водночас, на думку представника ОБСЄ зі свободи ЗМІ Арлема Дезіра, український законопроєкт «Про медіа» треба змінити, щоб він більше відповідав міжнародному законодавству. Про це йдеться у звіті про роботу в Україні та світі за останні 7 місяців.

Зокрема, Дезір зазначає: «Правовий аналіз також викликав занепокоєння через можливості накладення штрафів на певні засоби масової інформації, заборонивши їхнє розповсюдження на підставі дуже широких і розмитих формулювань».

Думки українських експертів:

Liamec SerhiyСергій Лямець, журналіст, блогер

Законопроєкт «Про медіа», у разі ухвалення, створить в Україні потужну цензуру на інформаційному ринку. Його завдання – поставити під контроль президента і сил, що стоять за ним, 50-100 найбільш впливових каналів, радіостанцій та видань… Падіння рейтингів влада вирішила компенсувати запровадженням тотального контролю над ЗМІ… Поставити під контроль провідні онлайн-видання – це дуже солодка ціль. Повторюся, закон «Про медіа» – він про владу, а не про регулювання галузі.

Ivanesko DenysДенис Іванеско, директор інформагентства «Українські новини»

Сподіваюся, що у Ради не вистачить сил протягнути цей драконівський закон, а його адвокати лише наживуть собі дурну славу «ворогів свободи слова», як це сталося з одіозним Володимиром Бородянським. Не треба повторювати чужих помилок. Час турборежиму Зеленського минув. Йому не вдасться обмежити свободу слова без важкого бою та рейтингових втрат.

Tomilenko SerhiyСергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України

Я підтримую необхідність регулювання онлайн-сектора і друковано преси. Але цим має займатися політично незалежний орган – тоді й самі журналісти будуть погоджуватися з його рішеннями. А у нас поки навіть Конституція передбачає залежність членів Нацради від політиків, від президента, а не от суспільства, не кажучи вже про медіаспільноту. Європа, на яку кивають у профільному комітеті Ради, насправді вимагає від нас тільки одного – регулювання аудіовізуального сектора, тобто вдосконалення закону про телерадіомовлення. Але депутати «зашили» в закон «Про медіа» масу репресивних норм.

Romanenko YuriyЮрій Романенко, політолог

Зеленський вирішив тут Росію створити… Вони вирішили створити конторку, яка буде все регулювати й нікому крім них не підпорядковуватися.

 

Богдан Марусяк

Схожі публікації
НовиниСуспільство

Адвокат Марківа: «В Італії у військових злочинах звинувачують усю українську демократичну націю»

НовиниСуспільство

Депутатів Верховної Ради закликали створити комітет з нагляду за розвідувальними органами

КоментаріСуспільство

Україна у вогні

НовиниСуспільство

РФ проводить незаконні археологічні розкопки в Криму