Огляд Україна БрюссельОригіналСуспільство

Що думають українці про відновлювальну енергетику?

Poll in Ukraine

Звіт за результатами онлайн-опитування про ставлення населення України до відновлюваної (поновної, альтернативної) енергетики, зеленої економіки та ролі кожного з нас у збереженні довкілля завдяки поновним ресурсам планети

Методологія дослідження. Опитування проводилося в період з 08.01 по 14.01.2021 року, з використанням методу CAWI та застосуванням функціоналу google-forms. Посилання на опитування було розміщено на сайті Promote Ukraine, сторінках Facebook і надсилалося на електронну пошту зацікавлених осіб.

Розробка інструментарію та обробка інформації здійснювалася за підтримки науково-дослідного Інституту соціологічних досліджень Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Питання укладалися разом з Олександром Сущенком, кандидатом економічних наук, експертом із питань зеленої економіки та фінансування Програми розвитку ООН (UNDP Expert on Green Economy and Financing) та Роксоляною Любачівською, кандидатом економічних наук, авторкою дисертаційного дослідження на тему «Формування високотехнологічних кластерів у біоекономіці ЄС».

Отримана соціологічна інформація має описовий характер та демонструє узагальнене ставлення людей, які проживають на території України, до відновлюваної (поновної, альтернативної) енергетики, зеленої економіки та ролі кожного з нас у збереженні довкілля завдяки поновним ресурсам планети.

В опитуванні взяли участь 277 респондентів – мешканців України віком від 18 років, 79,1% яких – особи з вищою освітою (рівня бакалавр, спеціаліст або магістр). Найактивнішою аудиторією стали вікові категорії від 41 до 55 років (40,8%) та 29-40 років (33,9%). Найменше учасників (2,5%) – віком від 56 до 65 років; осіб, старших за 65 років, серед респондентів не задекларовано.

Більше ніж половина учасників опитування – чоловіки (59,6%). Професійна діяльність 19,5% респондентів пов’язана з екологією; 9,7% респондентів працюють у сфері традиційної енергетики, а 7,5% – професійно пов’язані з альтернативною енергетикою.

75,1% респондентів – із міст-мільйонників, 8,3% – мешкають у селах, 2,5% – у селищах міського типу, 14,1% проживають у великих та малих містах.

37,5% учасників опитування зазначили, що у населеному пункті, де вони мешкають, або в радіусі 10 км від нього, функціонують вітрогенератори, сонячні батареї тощо. 25,6% бачили такі установки у своїй області. У місцевості, де проживають 24,5%, технології поновної енергетики не спостерігаються, а 12,3% не звертали на це уваги.

29,6% надали б дозвіл на встановлення на даху свого помешкання генеруючої установки, призначеної для виробництва електричної енергії з сонячного випромінювання («сонячної батареї») за умови, що від них потрібен лише дозвіл, без зобов’язань співфінансування або забезпечення технічного обслуговування. Для 14,1% доцільність встановлення такого обладнання у себе в помешканні видається сумнівною, а ризики й проблеми – очевидними. 2,9% було важко дати відповідь на таке питання. Певна частина опитуваних зазначила, що встановили б для себе таке обладнання, щоб забезпечувати власне господарство та не залежати від постачальників електроенергії; інші погодилися б встановити на умовах певної компенсації або на комерційних засадах. Також ішлося про те, що нинішня зелена енергетика – не порятунок планети, а лише шкода іншим регіонам. Однак, 46,6% респондентів безумовно погодилися б на встановлення на даху свого помешкання обладнання задля користування альтернативними джерелами енергії, оскільки хочуть бути причетними до порятунку планети від екологічної катастрофи.

62,5% опитуваних негативно ставляться до викидів підприємств в Україні, оскільки найцінніше у цьому світі – життя і здоров’я людини. Для 27,8% викиди – це зворотний бік промисловості. Респонденти також зазначали, що «викиди – це погано, але це відповідальність держави», «важлива кількість викидів» і «що шкоду від викидів можна суттєво зменшити, не зменшуючи обсягів виробництва». 6,1% вважають, що нагнітання ситуації зі шкідливістю викидів – це штучна проблема.

На основі відповідей респондентів цього опитування сформувався такий рейтинг «безпечності для довкілля» джерел енергії.

Найменш шкідливими джерелами є сонце (на думку 57% респондентів), хоча як зазначалося у ремарках окремих учасників опитування, «сонячна енергія може бути термальною та фотоелектричною. Створення фотоелектричних модулів зазвичай дуже шкідливе для середовища, оскільки пов’язане з видобуванням рідкоземельних металів».

На другому місці нашого ad hoc рейтингу – поновна енергія вітру (44,4%), а на третьому – невідновлюване джерело енергії – атом (31,4%).

Далі – енергія геотермальних вод (29,6%) і біопаливо (24,5%). Щодо останнього було зазначено, що «суттєвим є те, яким шляхом біопаливо добуте. Оскільки не гарантовано, що вітчизняне біопаливо при виробництві не залишає вуглецевого сліду більше, ніж зменшує його при використанні».

Загалом 24,5% респондентів вважають усі відновлювані джерела енергії менш шкідливими для довкілля, якщо порівнювати з невідновлюваними.

Як уже зазначалося, 31,4% респондентів не вважають атом шкідливим джерелом енергії. То яке ж оптимальне майбутнє для нинішніх АЕС? 43% переконані, що атомна енергетика – одне з найбільш економічно ефективних низьковуглецевих джерел енергії, тому цей напрямок треба розвивати, а не відмовлятися від нього. 14,1% вважають, що в Україні відсутня альтернатива діючим АЕС як джерела енергії, тому треба їх підтримувати та будувати нові. 37,2% схильні відмовлятися від атомної енергії та переходити на альтернативні джерела, враховуючи ризики від експлуатації АЕС (досвід Чорнобиля) і лише 0,7% обрали варіант відповіді «Україна готова до зняття з експлуатації діючих АЕС». Серед коментарів до цього питання ми отримали й такі: «Треба відмовлятися, але альтернатив поки немає»; «ціна [поновної енергетики] значно вища ніж АЕС»; «Термін експлуатації АЕС у більшості випадків закінчився, але замінити 50% валового виробництва електроенергії, особливо альтернативними джерелами, малоймовірно»; «Потрібно збільшувати потужності за рахунок АЕС, оскільки зелена енергетика не є екологічною, як її малюють»; «Треба дуже гарно розрахувати і продумати використання атомної енергетики, бо це насправді дуже потужне джерело енергії, яке може бути екологічно безпечним».

Загалом, джерело енергії, якою повсякденно користуються респонденти, має значення для 78,7%, оскільки видобуток енергії впливає на екологію (45,1%) і від цього залежить її вартість (33,6%). Висловлювалася також думка про те, що обидва вищезазначені фактори є визначальними й повинні розглядатися у комплексі. Не замислювалися над поставленим питанням 9,4%, а для 8,7% не має значення джерело енергії у повсякденному користуванні.

Платити більше за електроенергію, якщо її отримали з альтернативних джерел, що є більш безпечними для довкілля, готові у будь-якому випадку 15,2% респондентів, оскільки вважають це інвестицією в майбутнє. 36,8% також готові платити більше, за умови, якщо різниця у ціні до 10% або до 20% (25,6% і 11,2% респондентів відповідно). Аналогічний відсоток учасників опитування – 36,8 – не готовий на варіант «платити більше», зокрема тому, що «енергія сонця і вітру має бути значно дешевша, ніж теплова й атомна, її ціна завищена штучно». 6,9% респондентам було важко відповісти на поставлене питання, а 4,3% опитуваних скористалися опцією «Інше» та деталізували свою позицію: «потрібен екологічний аудит виробництва на всіх етапах»; «держава має компенсувати різницю в ціні»; «поновна енергія має бути дешевою, оскільки не потрібно платити шахтарям за видобуток вугілля, залізничникам за його перевезення тощо»; «це – знущання! Люди не зможуть платити більше […], навіть якщо це класно для екології».

46,9% респондентів готові «пересісти» на електрокар, якби уряд підтримав таку ініціативу; 2,9% вже користуються електромобілями, а для 20,9% гібридний автомобіль – оптимальний варіант. 18,4% не мають машини й не планують її купувати, а 7,2% не готові змінити свої вподобання на користь «гібриду». Респонденти зазначили, зокрема, що «електромобіль має малу відстань запасу ходу і коштує надто дорого»; «збільшення електротоварів призводить до збільшення споживання електроенергії, яка на разі виробляється в основному не з енергії сонця та вітру»; «уряд як підтримає, так потім і скасує підтримку, а пізніше введе потрійний тариф на електроенергію».

Обираючи сферу інвестування, учасники цього опитування передовсім схильні зважати на економічну вигоду від інвестицій (45,8%), їх вплив на здоров’я та довкілля (28,9%), тренди та інновації (14,8%).

На відміну від 28,5% респондентів, 43,7% готові інвестувати у технології відновлюваної енергетики та/або їх розвиток. Важким виявилося це питання для 23,1%, тоді як 1,4% вже інвестували і чекають на дивіденди, а 1,1% вже інвестували й отримують прибуток. Окремі учасники зазначили, що готові інвестувати за умови гарантій від держави; однак основним стримуючим фактором є відсутність вільних коштів для інвестування загалом.

Респонденти, готові інвестувати у технології відновлюваної енергетики, висловили наступні пріоритети: 62,1% інвестували б у сонячні електростанції, 36,4% – у вітрові турбіни, 35,3% – у біопаливо, 16,9% – в енергію геотермальних вод, і 14,7% – у гідроелектростанції. 16,2% учасників визначили це питання важким для відповіді.

«Розвиток відновлюваних джерел енергії може бути основою для програми відновлення економіки України після COVID-кризи» – з цим погоджується 34,3% респондентів і скоріше погоджується ще 20,9%. Скоріше не погоджується 13,4% й не погоджується 26,4%.

Для 37,5% учасників опитування питання зеленої енергетики для України є нагальним і стратегічним, 34,1% також погоджуються, що питання зеленої енергетики – нагальне, однак є й важливіші питання, які слід розв’язати якнайшвидше. 27,4% респондентів переконані, що є більш актуальні питання, які необхідно розв’язати в першу чергу: «не забуваймо про війну та епідемію…».

Питання відновлюваних джерел енергії залишається пріоритетним на тлі пандемії та економічної рецесії в Україні й у світі для 38,6% респондентів, ще 28,9% також скоріше погоджуються з таким твердженням. Майже 30% так не вважають: 10,1% відповіли «Скоріше ні» на це питання, 19,5% – «ні». 2,9% зазначили, що їм важко дати відповідь.

Лише 9,4% респондентів вважають, що питанням поновної енергетики в Україні приділяється достатньо уваги і стільки ж (9,4%) зазначають, що «скоріше так, питанням поновної енергетики в Україні приділяється достатньо уваги». Так само майже однакова кількість опитуваних вказали, що «ні» і «скоріше ні» – питанням поновної енергетики в Україні приділяється не достатньо уваги (36,8% та 36,5% відповідно). Коментарі до цього питання у рубриці «Інше» різняться від «Останнім часом бачу дуже мало інформації на цю тему» до «Сталої уваги немає. Періодами приділяють достатньо».

Як не достатньо уваги приділяється питанням поновної енергетики в Україні, так само не достатньою є й державна підтримка розвитку альтернативних джерел енергії в Україні (54,5%). Лише 16,6% вважають, що це одна з небагатьох сфер, яку держава підтримує на високому рівні. 22,7% зазначили, що їм важко відповісти на це питання, а майже 6% респондентів прокоментували, наприклад: «Найбільше у цьому питанні українців підтримують міжнародні донори, і саме їхні кошти якось рухають справу уперед»; «Державна підтримка є надмірною і вона не потрібна»; «Підтримку зеленої енергетики держава повністю переклала на споживачів, та гарантувала цей механізм на майбутнє. Це помилка»; «Це підтримка олігархічних структур під виглядом піклування про екологію».

Які перепони є найбільш суттєвими для розвитку відновлюваних джерел енергії в Україні? Умови ведення бізнесу – на думку 55,6% респондентів; нормативно-правова база – 18,4%; недостатній рівень забезпечення кваліфікованими кадрами – 5,1%. 9% не бачать і не мають жодних перепон, а майже 20% мають власні версії причин проблем у розвитку альтернативної енергетики в Україні: «Фінансові заангажованість та амбіційність великих гравців»; «Політичні ризики та нестабільність»; «Люди і бізнес ментально не готові до змін, не розуміють, що якщо не змінюватися, то жодні гроші не допоможуть врятувати, себе, свою сім’ю та свій бізнес, якщо він є»; «Ключова перепона – великі промислові групи, які, керуючи маріонетками при владі, блокують розвиток ВДЕ в Україні»; «Президент і його команда»; «Олігархи ненаситні»; «Корупція, зокрема у сфері охорони довкілля, відсутність реальних штрафів та їх малий розмір»; «Відсутність гарантій від уряду»; «Фізичні фактори, відсутність технологій акумуляції електрики та низький ККД»; «Мала ефективність та непостійність генерації»; «Фінансова бідність громадян України».

То чим же є, на погляд наших респондентів, зелена економіка для України? Неминучим майбутнім – для 49,1%; темою для політичної демагогії та спекуляцій – для 24,5%; чимось на кшталт освоєння космосу Ілоном Маском: захопливим, корисним, але у найближчі десятиліття – фантастичним для вітчизняних реалій – для 18,8%. 2,2% зазначили, що їм важко відповісти на таке питання, а 7,6% обрали опцію «Інше» й конкретизували свою позицію: «Можливість зменшити виробництво електроенергії на ТЕС»; «Великий гарантований прибуток інвесторам «зеленої» енергетики, у відсутності конкуренції, за рахунок споживачів»; «Вкрай шкідлива ініціатива і для економіки, і для екології»; «Завищені тарифи. Економічні махінації. Відтік фінансів за кордон»; «Корупція та втрата енергетичної незалежності країни»; «Камінь на шиї при тарифі 5 та 15 грн за кВт/год»; «збагачення DTEK, жорстке забруднення повітря ТЕЦ»; «На сьогодні «зелена економіка» є неактуальним питанням, через невирішену енергетичну кризу. Проте, якщо розглядати відновлювані джерела енергії, як аспект автономності для окремих будинків, сіл, ОТГ – то це цілком корисно для таких цільових аудиторій».

«Зелений тариф» (тобто «стимулювання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, виробництва електричної енергії з альтернативних джерел») вважають ефективним економічним механізмом, спрямованим на заохочення генерації електроенергії відновлюваною енергетикою, 38,3% респондентів. Для 40,4% він є черговим інструментом освоєння підприємствами та домогосподарствами бюджетних і грантових коштів. 11,9% було важко відповісти на це питання, а 9,4% висловили більш персоналізовані думки з цього приводу: зелений тариф – це… «Грабунок кінцевих споживачів з перспективою сидіння у боргових ямах, найближчі десятки років»; «Прихована дотація великих бізнес груп»; «Злочин проти Українців, бо призводить до здорожчання енергії для населення і підприємств. Його потрібно скасувати»; «Інструмент обкрадання населення України олігархатом»; «Афера керівників держави у взаємодії з олігархатом»; «Робиться вигляд, що дбаємо про довкілля»; «Тимчасовий захід, який має бути скасовано, коли ефективність відновлюваних джерел енергії зросте»; «Хороша ініціатива, недостатнє регулювання»; «Необхідна складова енергетичної політики».

49,5% респондентів не знайомі зі змістом Енергетичної стратегії України до 2035 року, 16,6% вважають цей документ спробою бути свідомими без реального розуміння стану речей. Для 10,8% ця Стратегія – утопія, для 7,9% – це документ, що вселяє оптимізм. 6,5% оцінюють його як об’єктивний документ з реальними досяжними цілями, 8,7% важко відповісти на це питання.

Участь України в European Green Deal (Європейському Зеленому Курсі) виявилася ще більш загадковим моментом, ніж Енергетична стратегія України: 57% ще не відомо про це, 12,3% не цікавляться цим напрямком. 6,5% вважають себе достатньо обізнаними, а 24,2% чули про це.

Для 52,3% опитаних Стратегія України щодо впровадження зеленої енергетики має бути врахуванням помилок і досвіду інших країн, 28,2% бачать її такою, як у розвинутих країнах: немає потреби винаходити ще один велосипед. 10,5% переконані, що Стратегія України щодо впровадження зеленої енергетики має бути унікальною, оскільки у нас є досвід Чорнобиля, є чорноземи та інші природні особливості. Водночас 5,8% респондентів не думали про це, а 3,2% важко відповісти на це питання.

Питанням, у якому аудиторія респондентів виявилася найбільш згуртованою (82,7%), стало «Чи потрібно вести просвітницьку роботу з населенням про альтернативні джерела енергії?»: 64,3% відповіли «Так» і 18,4% – «Скоріше так». У коментарях також зазначали: «Так треба, розповідати повну інформацію про альтернативні джерела, включаючи негативні фактори»; «Можливо важливішим є роз’яснення доцільності енергоефективності та акумулювання дешевої енергії»; «Так. Розповідати про шкоду від неї для гаманця і довкілля»; «Так, особливо про корупційну складову (невмотивоване витрачання грошей платників податків на покриття витрат)».

І наостанок. Ми з’ясували, наскільки наші респонденти погоджуються з наступними тезами щодо альтернативної енергетики для України:

(1 – не погоджуюся; 10 – повністю погоджуюся):

Відповіді розподілилися наступним чином:

«Альтернативна енергетика для України…..»

Читачам журналу «Огляд Україна Брюссель» та його редакції цікаво знати Вашу думку з приводу результатів цього опитування. Якщо Ви були серед респондентів, чи здивували Вас відповіді інших? Якщо Ви не брали участь в опитуванні, які настрої у Вас викликають його результати?

Зворотний зв’язок на шпальтах наступного випуску або на сторінці журналу https://www.promoteukraine.org/uk/zhurnal/ вітається!

 Підготувала Євгенія Коломієць-Людвіг

Схожі публікації
НовиниСуспільство

Україна ввела санкції проти 237 осіб, причетних до організації виборів у Держдуму РФ на окупованих територіях

НовиниСуспільство

РФ продовжує нехтувати міжнародним гуманітарним правом у Криму

НовиниСуспільство

Україна відзначає День захисників і захисниць держави

НовиниСуспільство

«Квадрига» зміцнює безпеку Чорноморського регіону