Аналітика та дослідженняОгляд Україна Брюссель

40% респондентів бачать у пандемії конспірологію – результати опитування

Саме з такого ракурсу і складався опитувальник «Promote Ukraine» щодо побоювань з приводу пересування українських трудових мігрантів, можливих наслідків їх повернення (чи неповернення)  для України і для приймаючої сторони.

Ми запитували, не уявляючи, що буде далі. А коментуємо результати тепер, витримавши паузу – з огляду на отриманий досвід та вже реалізовані сценарії розвитку подій.

Опитування проводилося в період з 20.04 по 10.05.2020 року, з використанням методу CAWI та застосуванням функціоналу google-forms. Посилання на опитування було розміщено на сайті Promote Ukraine, сторінках Facebook та надсилалось на пошту зацікавлених осіб. В опитуванні взяли участь 291 респондент віком від 18 до 65 років й старше. 79,3% опитаних на даний час проживають на території України.  65,3% опитаних протягом останніх двох років були за кордоном України (працювали або відпочивали).

Розробка інструментарію та обробка інформації здійснювалася за підтримки науково-дослідного Інституту соціологічних досліджень ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”

Отримана соціологічна інформація має описовий характер та відображає загальні тенденції стосовно особливостей повернення українців додому під час пандемії; ставлення населення України до обмежувальних заходів через COVID-19 та кроків влади щодо повернення українців додому з різних країн.

Отже, станом на початок травня 2020 р., коли карантин вже добряче піднабрид, вичерпну інформацію про поширення COVID-19 у світі мали та постійно слідкували за новинами 75,60 % респондентів, 21,99% іноді слідкували за новинами та вважали, що володіють обмеженою інформацією. Не знали про це або не слідкували за новинами 2,06% учасників опитування. Найбільший відсоток зацікавленості та поінформованості спостерігався щодо ситуації у населених пунктах, де мешкали респонденти – 84,54, хоча хвилювання щодо стану речей на рівні області і країни було не набагато меншим: 82,47% та 82,82% відповідно.

До пандемії COVID-19 подорожували за кордон у середньому 1 раз на рік 13,40% учасників опитування, а 1 раз на півроку – найбільша кількість респондентів – 17,87%, 1 раз на 3 місяці виїжджали закордон 11,68%, 1 раз на місяць і частіше – 8,93%. Не були за кордоном протягом останніх 2 років і більше – 34,71%. Кількість респондентів, які співчувають і схильні співчувати особам, які повернулися додому з COVID-19 після відпустки, – 34,02 і 29,55%, Відповідно, не зовсім співчувають – 13,74 і зовсім не співчувають 8,93% респондентів, а для 13,75% головне, щоб їх та їх близьких не заразили.

Основними джерелами інформації, з яких респонденти дізнавалися про COVID-19 (ризики, рекомендовані превентивні дії тощо) стали соціальні мережі (Фейсбук, Twitter, Інстаграм, ВКонтакті) – 90,11%, оголошення державних служб (МОЗ, ЦГЗ, МВД тощо) – 72,16%, вітчизняні та закордонні радіо/телебачення/газети -61,90%, офіційні урядові вебсторінки – для 60,14% респондентів. Найменша «аудиторія» у сімейних лікарів – 11,72% та у політичних партій і депутатів – 8,79% відповідно.

Інформацію про COVID-19 в Україні вважають плутаною або суперечливою 52,23%, чіткою, адекватною і такою, що допомагає респондентам зорієнтуватися, – 23,37%, тоді як 21,99 відсоткам взагалі важко оцінити таку інформацію.

Конспірологічні настрої щодо пандемії коронавірусу простежуються у 40,21% респондентів. Саме така кількість учасників опитування зазначила, що сприймають COVID-19 як щось, за чим приховуються реальні проблеми, про які не варто знати населенню планети. Сценарієм геополітичного перерозподілу пандемію вважають 17,87%, а 11% респондентів схильні її сприймати як каталізатор змін суспільно-політичного та економічного устрою G20. Просто пандемією (без підтексту і змови) коронавірус вважають майже третина респондентів (30,93%).

У минулому столітті Україна позиціонувалася як житниця Радянського Союзу, після його розпаду житниця перетворилася у «джерело заробітчан»: у 2017 році, за експертними оцінками на постійній основі за кордоном працювало 3,2 млн громадян України, а в окремий період – від 7 до 9 млн осіб.

Трудова міграція, вочевидь, мала і має позитивний вплив на Україну: тільки грошові перекази у 2018 р. складали приблизно 10 млрд дол. США, що відповідало 8% ВВП (За даними дослідження «Трудова міграція з України: Зміна країни працевлаштування, зростаючий макроекономічний вплив» Німецької консультативної групи в Україні, лютий 2019 р.). За даними Світового банку, минулого, 2019, року українські працівники перерахували в Україну рекордні $15,8 млрд – це 10,5% ВВП України.

Як зазначив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль у квітні 2020 р в інтерв’ю РБК-Україна, Уряд зацікавлений, щоб українці не шукали роботи по світу. «Ми дуже хотіли, щоб люди з заробітків повернулися додому. І за період карантину в Україну повернулися близько 2 мільйонів наших громадян, які знаходилися на заробітках і приїхали через втрату роботи. Ми цих людей ідентифікуємо як надзвичайно кваліфіковану, навчену в Європі робочу силу, яка має високу продуктивність, хорошу технологічну, професійну підготовку».

Чи консонують сподівання влади з настроями пересічних українців – учасників даного опитування?

27,84% респондентів вважають дії української влади щодо сприяння поверненню українців додому з країн, де зафіксовано спалах пандемії COVID-19 піаром, а 16,84% – помилкою, тоді як для 22,43% такі дії влади – правильні та гуманні, а для 17,87% – це свідомий непопулярний крок задля підтримки міжнародного іміджу країни.

Для 43,64% повернення більш ніж 80 000 українців додому з країн, де зафіксовано спалах пандемії COVID-19 є однією з причин спалаху пандемії в Україні, а для 20,62% – головна причина цього. 17,53 % вважають, що причина спалаху пандемії в Україні інша, ніж повернення додому трудових мігрантів, а 12,37% переконані, що ці явища скоріше не пов’язані між собою.

Водночас, для 41,58% було б логічно і безпечно для родичів в Україні, якщо б трудові мігранти залишалися на час пандемії у країні перебування та клопотали про продовження віз та інших дозвільних документів. 27,15% вважають, що «заробітчанам» було б краще не повертатися додому під час пандемії, оскільки медицина в Україні менш підготовлена до ситуації, що склалася. Лише 2,41% переконані, що українці повинні повернутися додому, оскільки тут безпечніше і менше випадків COVID-19.

На запитання «Чи вважаєте Ви, що трудові мігранти з набутим європейським досвідом, вміннями працювати та існувати у європейському суспільстві стануть основою для «європеїзації» та економічного підйому України?» 74,57% респондентів обрали відповідь «Ні, вони повернуться на заробітки, щойно відкриють кордони» і 17,18% – «Ні, вони працювали виключно для задоволення власних потреб своєї родини». В абсолютній сумарній меншості виявилися ті, хто вірять, що «Так, заробітчани роками жили у більш сприятливих умовах і тепер можуть все це відтворити в Україні». Таких – лише 2,75%. Ще є 1,37% тих, хто сподівається, що вони надихнуть своїх українців-сусідів, і це допоможе країні розвиватись в європейському напрямку. 4,12% учасників опитування було важко відповісти на це питання.

33,33% респондентів вважають, що повернення трудових мігрантів в Україну погіршить економіку України та створить проблеми у країнах, з яких вони повернулися, 17,87% побоюються, що це негативно вплине на розвиток економіки України. 18,56% переконані, що повернення трудових мігрантів не пов’язано з офіційними показниками економічного розвитку України, а для 15,12% ця проблема стосується лише трудових мігрантів та їхніх сімей.

Яким чином відреагує європейський ринок праці на відтік трудових мігрантів? Чи спричинить цей відтік переорієнтацію європейських країн на самодостатність (задоволення своїх потреб у нішах, де працювали українці, власним ринком праці)?

Лише 15,46% вважає, що так, тому що вже не буде таких відкритих кордонів – страх інших хвиль COVID-19 ще довго буде у світі. Але 74,57% респондентів вважають, що «Ні, європейці не звикли працювати на таких роботах, як українці, і за такі гроші». Показово, що лише 0,69% вірять, що українці не повернуться на заробітки знов.

Результати даного опитування жорсткі, без прикрас та ілюзій. Життя – як воно є. Євроскептичні настрої простежуються у більш, ніж третини респондентів: 11% респондентів пандемія відкрила слабкі сторони ЄС, і для них це не те, що потрібно Україні. 25,77% вважають, що світ вже не буде таким, як до пандемії, і це також відобразиться на євроінтеграції України.

Тішить лише одне: пандемічні виклики не похитнуть євроінтеграційний курс України, тому що Covid-19 мине, а інші проблеми економіко-політичного та культурного планів залишаться, і їх треба вирішувати. Так вважають 41,58% респондентів. Більше того, ще 12,37% переконані, що лише разом, скоординованими та синхронізованими діями народи і нації можуть подолати техногенні та пандемічні виклики, і Covid-19 це підтверджує.

А що скажете Ви? Будемо вдячні за дискусію на задану тему.

Схожі публікації
Аналітика та дослідження

Жертви самі вилучали з себе кулі: історія захоплення російськими бойовиками Переможного

Аналітика та дослідження

Воєнно-політична сфера РФ у Криму

Аналітика та дослідження

КНР: «воїн-вовк» і Україна

Аналітика та дослідження

Російська вакцина проти COVID-19: наука і здоровий глузд не на боці росіян