Аналітика та дослідженняОгляд Україна Брюссель

40% респондентів бачать у пандемії конспірологію – результати опитування

Саме з такого ракурсу і складався опитувальник «Promote Ukraine» щодо побоювань з приводу пересування українських трудових мігрантів, можливих наслідків їх повернення (чи неповернення)  для України і для приймаючої сторони.

Ми запитували, не уявляючи, що буде далі. А коментуємо результати тепер, витримавши паузу – з огляду на отриманий досвід та вже реалізовані сценарії розвитку подій.

Опитування проводилося в період з 20.04 по 10.05.2020 року, з використанням методу CAWI та застосуванням функціоналу google-forms. Посилання на опитування було розміщено на сайті Promote Ukraine, сторінках Facebook та надсилалось на пошту зацікавлених осіб. В опитуванні взяли участь 291 респондент віком від 18 до 65 років й старше. 79,3% опитаних на даний час проживають на території України.  65,3% опитаних протягом останніх двох років були за кордоном України (працювали або відпочивали).

Розробка інструментарію та обробка інформації здійснювалася за підтримки науково-дослідного Інституту соціологічних досліджень ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”

Отримана соціологічна інформація має описовий характер та відображає загальні тенденції стосовно особливостей повернення українців додому під час пандемії; ставлення населення України до обмежувальних заходів через COVID-19 та кроків влади щодо повернення українців додому з різних країн.

Отже, станом на початок травня 2020 р., коли карантин вже добряче піднабрид, вичерпну інформацію про поширення COVID-19 у світі мали та постійно слідкували за новинами 75,60 % респондентів, 21,99% іноді слідкували за новинами та вважали, що володіють обмеженою інформацією. Не знали про це або не слідкували за новинами 2,06% учасників опитування. Найбільший відсоток зацікавленості та поінформованості спостерігався щодо ситуації у населених пунктах, де мешкали респонденти – 84,54, хоча хвилювання щодо стану речей на рівні області і країни було не набагато меншим: 82,47% та 82,82% відповідно.

До пандемії COVID-19 подорожували за кордон у середньому 1 раз на рік 13,40% учасників опитування, а 1 раз на півроку – найбільша кількість респондентів – 17,87%, 1 раз на 3 місяці виїжджали закордон 11,68%, 1 раз на місяць і частіше – 8,93%. Не були за кордоном протягом останніх 2 років і більше – 34,71%. Кількість респондентів, які співчувають і схильні співчувати особам, які повернулися додому з COVID-19 після відпустки, – 34,02 і 29,55%, Відповідно, не зовсім співчувають – 13,74 і зовсім не співчувають 8,93% респондентів, а для 13,75% головне, щоб їх та їх близьких не заразили.

Основними джерелами інформації, з яких респонденти дізнавалися про COVID-19 (ризики, рекомендовані превентивні дії тощо) стали соціальні мережі (Фейсбук, Twitter, Інстаграм, ВКонтакті) – 90,11%, оголошення державних служб (МОЗ, ЦГЗ, МВД тощо) – 72,16%, вітчизняні та закордонні радіо/телебачення/газети -61,90%, офіційні урядові вебсторінки – для 60,14% респондентів. Найменша «аудиторія» у сімейних лікарів – 11,72% та у політичних партій і депутатів – 8,79% відповідно.

Інформацію про COVID-19 в Україні вважають плутаною або суперечливою 52,23%, чіткою, адекватною і такою, що допомагає респондентам зорієнтуватися, – 23,37%, тоді як 21,99 відсоткам взагалі важко оцінити таку інформацію.

Конспірологічні настрої щодо пандемії коронавірусу простежуються у 40,21% респондентів. Саме така кількість учасників опитування зазначила, що сприймають COVID-19 як щось, за чим приховуються реальні проблеми, про які не варто знати населенню планети. Сценарієм геополітичного перерозподілу пандемію вважають 17,87%, а 11% респондентів схильні її сприймати як каталізатор змін суспільно-політичного та економічного устрою G20. Просто пандемією (без підтексту і змови) коронавірус вважають майже третина респондентів (30,93%).

У минулому столітті Україна позиціонувалася як житниця Радянського Союзу, після його розпаду житниця перетворилася у «джерело заробітчан»: у 2017 році, за експертними оцінками на постійній основі за кордоном працювало 3,2 млн громадян України, а в окремий період – від 7 до 9 млн осіб.

Трудова міграція, вочевидь, мала і має позитивний вплив на Україну: тільки грошові перекази у 2018 р. складали приблизно 10 млрд дол. США, що відповідало 8% ВВП (За даними дослідження «Трудова міграція з України: Зміна країни працевлаштування, зростаючий макроекономічний вплив» Німецької консультативної групи в Україні, лютий 2019 р.). За даними Світового банку, минулого, 2019, року українські працівники перерахували в Україну рекордні $15,8 млрд – це 10,5% ВВП України.

Як зазначив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль у квітні 2020 р в інтерв’ю РБК-Україна, Уряд зацікавлений, щоб українці не шукали роботи по світу. «Ми дуже хотіли, щоб люди з заробітків повернулися додому. І за період карантину в Україну повернулися близько 2 мільйонів наших громадян, які знаходилися на заробітках і приїхали через втрату роботи. Ми цих людей ідентифікуємо як надзвичайно кваліфіковану, навчену в Європі робочу силу, яка має високу продуктивність, хорошу технологічну, професійну підготовку».

Чи консонують сподівання влади з настроями пересічних українців – учасників даного опитування?

27,84% респондентів вважають дії української влади щодо сприяння поверненню українців додому з країн, де зафіксовано спалах пандемії COVID-19 піаром, а 16,84% – помилкою, тоді як для 22,43% такі дії влади – правильні та гуманні, а для 17,87% – це свідомий непопулярний крок задля підтримки міжнародного іміджу країни.

Для 43,64% повернення більш ніж 80 000 українців додому з країн, де зафіксовано спалах пандемії COVID-19 є однією з причин спалаху пандемії в Україні, а для 20,62% – головна причина цього. 17,53 % вважають, що причина спалаху пандемії в Україні інша, ніж повернення додому трудових мігрантів, а 12,37% переконані, що ці явища скоріше не пов’язані між собою.

Водночас, для 41,58% було б логічно і безпечно для родичів в Україні, якщо б трудові мігранти залишалися на час пандемії у країні перебування та клопотали про продовження віз та інших дозвільних документів. 27,15% вважають, що «заробітчанам» було б краще не повертатися додому під час пандемії, оскільки медицина в Україні менш підготовлена до ситуації, що склалася. Лише 2,41% переконані, що українці повинні повернутися додому, оскільки тут безпечніше і менше випадків COVID-19.

На запитання «Чи вважаєте Ви, що трудові мігранти з набутим європейським досвідом, вміннями працювати та існувати у європейському суспільстві стануть основою для «європеїзації» та економічного підйому України?» 74,57% респондентів обрали відповідь «Ні, вони повернуться на заробітки, щойно відкриють кордони» і 17,18% – «Ні, вони працювали виключно для задоволення власних потреб своєї родини». В абсолютній сумарній меншості виявилися ті, хто вірять, що «Так, заробітчани роками жили у більш сприятливих умовах і тепер можуть все це відтворити в Україні». Таких – лише 2,75%. Ще є 1,37% тих, хто сподівається, що вони надихнуть своїх українців-сусідів, і це допоможе країні розвиватись в європейському напрямку. 4,12% учасників опитування було важко відповісти на це питання.

33,33% респондентів вважають, що повернення трудових мігрантів в Україну погіршить економіку України та створить проблеми у країнах, з яких вони повернулися, 17,87% побоюються, що це негативно вплине на розвиток економіки України. 18,56% переконані, що повернення трудових мігрантів не пов’язано з офіційними показниками економічного розвитку України, а для 15,12% ця проблема стосується лише трудових мігрантів та їхніх сімей.

Яким чином відреагує європейський ринок праці на відтік трудових мігрантів? Чи спричинить цей відтік переорієнтацію європейських країн на самодостатність (задоволення своїх потреб у нішах, де працювали українці, власним ринком праці)?

Лише 15,46% вважає, що так, тому що вже не буде таких відкритих кордонів – страх інших хвиль COVID-19 ще довго буде у світі. Але 74,57% респондентів вважають, що «Ні, європейці не звикли працювати на таких роботах, як українці, і за такі гроші». Показово, що лише 0,69% вірять, що українці не повернуться на заробітки знов.

Результати даного опитування жорсткі, без прикрас та ілюзій. Життя – як воно є. Євроскептичні настрої простежуються у більш, ніж третини респондентів: 11% респондентів пандемія відкрила слабкі сторони ЄС, і для них це не те, що потрібно Україні. 25,77% вважають, що світ вже не буде таким, як до пандемії, і це також відобразиться на євроінтеграції України.

Тішить лише одне: пандемічні виклики не похитнуть євроінтеграційний курс України, тому що Covid-19 мине, а інші проблеми економіко-політичного та культурного планів залишаться, і їх треба вирішувати. Так вважають 41,58% респондентів. Більше того, ще 12,37% переконані, що лише разом, скоординованими та синхронізованими діями народи і нації можуть подолати техногенні та пандемічні виклики, і Covid-19 це підтверджує.

А що скажете Ви? Будемо вдячні за дискусію на задану тему.

Схожі публікації
Аналітика та дослідженняСуспільство

Українці, росіяни та білоруси під міжнародними санкціями

Аналітика та дослідженняСуспільство

Що стоїть за російською "гібридною агресією"? Частина 2

Аналітика та дослідженняСуспільство

Що стоїть за російською «гібридною агресією»?

Аналітика та дослідженняСуспільство

Вода з окупації: як правозахисники захищають право на доступ до питної води