Аналітика та дослідженняСуспільство

Більшість українців позитивно ставляться до ветеранів та не вважають марною жертвою загибель військових

Sheling Donbass army

Згідно з результатами міждисциплінарного дослідження «Політики та практики вшанування пам’яті загиблих військових у російсько-українській війні на Сході України», яке проводив проект «Що таке пам’ятати» за підтримки УКФ, 60% опитаних вважають, що загибель українських військовослужбовців не була марною, тому що вони виконували свій обов’язок і захищали країну.

Під час проведення дослідження команда дослідників вирішила повторити запитання, яке ставили українцям у 2017 році в межах опитування громадської думки, що його проводив Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), щоб зіставити дані та виокремити певні тенденції. Виявилося, що і в 2017, і в 2021 році більшість вважають, що загибель українських військовослужбовців не є марною. У середньому, в обидвох опитуваннях п’ята частина респондентів відповіли, що це марна жертва. Відповіді в опитуваннях відрізняються через категорію респондентів, які відповіли «складно сказати». Улітку 2021 року таких удвічі більше (15%) проти 7% тих, хто відповідали чотири роки тому. Збільшення непевності у відповідях можна пояснити як специфікою проведення опитування (чи респонденти мали можливість чітко бачити такий варіант відповіді як «складно сказати»), так і тривалістю війни.

Разом із тим, по всій Україні спостерігається позитивне ставлення до ветеранів АТО/ООС.

Улітку 2021 року дослідницька команда проекту «Що таке пам’ятати» повторила запитання, яке ставили два роки тому в межах дослідження «Залучення ветеранів у громадсько-політичне життя: шлях від військових перемог до особистих». Виглядає так, що за два роки збільшилася із 36% до 50% респондентів частка тих, які мають однозначно позитивне ставлення до ветеранів АТО/ООС. При цьому нейтральне ставлення залишається на тому ж самому рівні 16–17%. Однак зменшилася кількість тих, кому складно відповісти з приводу цього питання. Дійсно, за сім років війни на Сході України ветерани, яких налічується приблизно 500 тисяч осіб, стали досить видимою групою в суспільстві.

У 2019 році загалом 62% респондентів висловили позитивне ставлення (більшою мірою чоловіки, ніж жінки), 16% – нейтральне і 9% – негативне. У 2019 році однозначно позитивне ставлення до ветеранів та ветеранок демонстрував Західний регіон, а далі воно спадало від Центрального до Південного і Східного. Третина мешканців Східного регіону мали нейтральне ставлення. Сільське населення ставилося більш позитивно до ветеранів АТО/ООС, ніж міське.

Як і в 2019 році, у 2021 році найбільш помітними виявилися саме регіональні відмінності в думках респондентів. Найбільш позитивно до ветеранів і ветеранок АТО/ООС ставляться мешканці столиці й Заходу. Аж 86% жителів Києва і 82% жителів західного регіону України заявили про однозначно позитивне ставлення, що є суттєво більшою підтримкою такої відповіді, ніж загалом по Україні (50%). Радше негативне, ніж позитивне ставлення виявили мешканці Сходу (11%), Півдня (9%) і Півночі (8%). Однак по всій Україні однозначно негативне ставлення висловили дуже мало респондентів (менш ніж 2%), і регіональні відмінності у відповідях не є статистично значущими. Нейтральне ставлення майже вдвічі частіше, ніж загалом по Україні, обирали на Сході (38%) та Півдні (31%).

Загалом 75% опитаних підтримують запровадження Дня пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність країни, що із 2019 року відзначається щорічно 29 серпня. Лише 7% висловилися проти такого рішення, а 15% опитаних зазначили, що їм складно сказати.

Як вшанувати воїнів?

Серед способів вшанування пам’яті задля переосмислення подій війни найбільш популярними виявилися фільми, пам’ятники і пам’ятні дошки, урочисті події (паради, публічні заходи тощо). Респонденти найрідше обирали стипендії та інші освітні ініціативи, спортивні події та книги.

Родичі загиблих на війні більш відкриті до різних практик вшанування пам’яті. Вони менше звертають увагу на дискусії щодо естетичного вигляду і форматів вшанування. Зрозуміло, що для рідних важливішим є сам факт уваги. В глибинних та експертних інтерв’ю були висловлені різні позиції стосовно вшанування пам’яті загиблих: одні підтримують ідею уніфікації практик вшанування, а інші вважають, що це може ще більше травмувати рідних. Був згаданий також проблематичний аспект у мілітаризації публічних просторів.

Йдеться про те, що коли перейменовують вулиці, парки, встановлюють у публічних просторах меморіали, тим самим унеможливлюючи використання цих просторів для розважальних цілей. В інтерв’ю були названі такі приклади вшанування пам’яті, як висаджування дерев, спортивні й культурні заходи тощо.

Українці загалом не погоджуються з думкою про те, що сім’ї загиблих на війні отримують достатньо підтримки з боку держави і держава гідно вшановує пам’ять загиблих на війні.

Загалом, найбільше відповіді респондентів відрізняються залежно від регіону проживання і мови спілкування. Мешканці Києва висловили найбільше підтримки запровадженню Дня пам’яті захисників України, стипендіям та іншим освітнім ініціативам як способу вшанування пам’яті, найбільшою мірою підтримали твердження, що сім’ї загиблих на війні отримують достатньо підтримки з боку держави і держава гідно вшановує пам’ять загиблих на війні. Мешканці Сходу України статистично значуще частіше, ніж інших регіонів України вважають, що загибель українських військовослужбовців – марна жертва, яка нічого не змінила. 86% жителів Києва і 82% жителів західного регіону України заявили про однозначно позитивне ставлення до ветеранів АТО/ООС.

Довідка

Результати міждисциплінарного дослідження «Політики та практики вшанування пам’яті загиблих військових у російсько-українській війні на Сході України», над яким дослідницька команда проекту «Що таке пам’ятати» працювала близько півроку, були презентовані 14 жовтня 2021 року.

Громадська думка про практики вшанування пам’яті загиблих у російсько-українській війні була з’ясована на основі репрезентативного опитування, проведеного в липні 2021 року. Текст дослідження складається із трьох розділів – історико-культурологічного, соціологічного і юридичного. Загалом воно включає дві частини: кабінетну та польову (емпіричну). Кабінетна частина передбачала огляд фахових (наукових) вітчизняних і міжнародних досліджень; інформації у ЗМІ; статистичної інформації, законодавчої бази тощо. Емпірична частина дослідження виконана з використанням якісних і кількісних соціологічних методів. Польова частина роботи тривала протягом червня-липня 2021 року.

Джерело: Український соціологічний портал

Схожі публікації
НовиниСуспільство

Українська громадськість звернулася до президента США перед його перемовинами з Путіним

НовиниСуспільство

У Варшаві проходить саміт глав парламентів країн Люблінського трикутника

БезпекаКоментаріСуспільство

«Цього разу може пролитись значно більше крові»

НовиниСуспільство

СБУ викрила ділків, які «вирощували» ботів для проросійських інтернет-агентів