Аналітика та дослідженняОригіналСуспільство

Доктрина з інформаційної безпеки

Desinformation in world

Українська фундація безпекових студій дослідила протидію інформаційним впливам у Європі і сформулювала рекомендації для Стратегії інформаційної безпеки. Promote Ukraine публікує основні з головних аспектів.

Значна кількість світових тенденцій стали наслідком стрімкого розвитку цифрових інформаційно-комунікаційних технологій. Серед них -трансформація поняття «війна» та перехід від чіткого розділу на мирний та воєнний час, і безперервного та не унормованого протистояння із застосуванням переважно невійськових засобів. Саме у цьому контексті ЄС та інші демократичні країни все більше розглядають необхідність протистояти зловмисному іноземному впливу на вибори та громадську думку.

І хоча сьогодні в Європі ще не вироблено остаточне розуміння механізму протидії, «захист демократії» визначено основним завданням, а повага до прав і свобод громадян – основним принципом.

Ситуація ЄС та України схожі як у відносинах з Інтернет-платформами, так і у ситуації багаторівневого протистояння США та Китаю в сфері технологій та пов’язаних з ними процесів. Можливість України впливати на політику платформ одноосібно є значно обмеженою, а її місце на світовій мапі технологій не дозволяє бути впливовим самостійним гравцем. Отже вона також змушена буде зробити вибір між двома конкуруючими системами.

Головна загроза – РФ

Так само, як і для значної кількості країн Європи, Росія є найбільшої загрозою національній безпеці України. Відкритість публічної сфери західних суспільств, у поєднанні з економічною глобалізацією, вільним пересуванням через кордони та можливістю прямого доступу до громадян за допомогою транскордонних інформаційно-комунікаційних технологій, зробила їх вразливими до зовнішнього втручання.

Інтернет-платформи, які до подій виборів у США 2016 на Заході сприймались переважно, як інструмент звільнення від авторитарного правління, стали знаряддям дестабілізації демократичних країн з боку Російської Федерації.

Інформаційно-психологічна складова російських операцій стала несподіванкою для західних фахівців з інформаційної безпеки, адже їх підхід на той момент вбачав загрозу лише у шахрайстві та втручанні у технічну складову.

Операції впливу

У той час, як НАТО є військово-політичним союзом, чиї фахівці найкраще обізнані у темі переходу до гібридних методів ведення війни, він не має законодавчих та правозастосовних функцій, необхідних для адаптації до відповідних змін. ЄС такі функції має. Але еволюція його розуміння проблеми та підходу до її вирішення відбувається доволі повільно та виходить з принципу якомога меншого державного втручання в інформаційну сферу. Можливості такого втручання також є обмеженими.

Платформи, які стали потужними транскордонними гравцями, формулюють проблему саме, як протидію операціям впливу та мають найбільше можливості регулювати процеси, але часто не мають мотивації, а легітимність їх рішень та універсальність правил під значним питанням. Транскордонна природа гібридних загроз означає, що відповідь не може бути дана лише на рівні окремих держав і потребує міжнародної координації та співпраці. Разом з тим, той факт, що агресори таргетують також і вразливості окремих держав, зумовлює необхідність розвивати власний інструментарій захисту.

На сьогодні дії ЄС та європейських країн мають переважно захисний характер. Не існує ані усталеного підходу до протидії новітнім загрозам, ані чітко визначеної термінології. Поступово з ужитку виходить поняття «фейк ньюз», є чітке розуміння необхідності розрізняти ненавмисне та цілеспрямоване розповсюдження недостовірної інформації. Є розуміння, що сьогоднішня діяльність РФ є продовженням радянської практики «активних заходів», адаптованих до нових умов. Розрізняють також незаконний контент та «законний, але шкідливий». Акцентується складність реагування через перетворення мирних засобів на зброю та викривлене розуміння поняття «м’яка сила» з боку РФ та її колег по авторитарному табору.

Засоби протидії

Серед засобів протидії, які вживають в ЄС – розвиток стратегічних комунікацій, розвиток інструментів публічної дипломатії, посилення спроможності у виявленні, аналізі та викритті недостовірної інформації, співпраця з приватним сектором, покращення комунікації з громадським сектором, розвиток соціальної стійкості. А також розвиток мережі фактчекерів та сприяння якісній  журналістиці, академічний аналіз дезінформаційних кампаній, навчання та поширення знань про дезінформацію.

Європейський підхід також пов’язаний зі зміцненням кібербезпеки. План дій щодо демократії визначив поняття операцій впливу та зовнішнього втручання в інформаційний простір та поставив завдання розробити більш рішучу відповідь на них. Це включає заходи стримування, які мають на меті змусити учасників операцій впливу та зовнішнього втручання заплатити достатньо високу ціну за свої дії. І хоча відповідь ЄС має багато вимірів, Інтернет є одним з ключових елементів, якому приділяється увага. На відміну від США, ЄС все далі відходить від бачення Інтернету, як простору, вільного від державного втручання. Ще в 2017 році було прийнято рішення, що контент, який є нелегальним оффлайн, має також бути нелегальним онлайн.

ЄС також вважає, що соціальні мережі, які надали нової якості явищу дезінформації, мають нести більшу відповідальність. Запровадження добровільного Кодексу практик щодо дезінформації було визнано недостатньо ефективним заходом. Тому сьогодні ЄС працює над Законом про цифрові послуги, який має задати рамку більшої прозорості та підзвітності платформ.

Дослідники запропонували такі рекомендації до Стратегії інформаційної безпеки:

  • доповнити мету стратегії;
  • наголошувати на тому, що «обмежені можливості України реагувати на дезінформаційні кампанії» — це радше не обмежені можливості, а вразливість суспільства;
  • додати визначення термінів «спеціальна інформаційна операція» та «іноземне втручання в інформаційний простір»;
  • змінити тлумачення терміна «стратегічний наратив»;
  • врахувати досвід соціальних мереж при розробці законодавства із протидії дезінформації та операціям впливу;
  • забезпечити суспільний нагляд за діями силових структур в інформаційній сфері;
  • оцінювати ефективність запропонованих заходів;
  • акцентувати стійкість суспільства до впливів як запоруку інформаційної безпеки;
  • покращувати стійкість за допомогою підвищення довіри громадян до держави, розвитку медіаграмотності, введення «зрозумілої мови» в державному управлінні;
  • координувати дії України з міжнародними партнерами.

 

Наталя Толуб

 

Схожі публікації
НовиниСуспільство

Представниця ОБСЄ засудила блокування окупантами роботи місії на сході України

НовиниСуспільство

Рівень співпраці в межах Люблінського трикутника невпинно зростає

НовиниОригіналСуспільство

Росія прирікає європейські ринки на «газову» кризу. Євродепутати просять провести розслідування

ОпініяСуспільство

Влада Кремля поставила жирну крапку на російських незалежних ЗМІ