Безпека

Європейські рупори Кремля 2

«Promote Ukraine» разом з «Міжнародним центром протидії російській пропаганді» продовжує досліджувати союзників РФ у Європі. Там росіяни не обмежуються так званим іномовлення на інші країни, чи навіть поширенням фейкової інформації. Вони шукають і знаходять, а потім підтримують тих, хто стає системним ретранслятором російської пропаганди, і водночас є своїм для суспільства, в якому діє. Це системна і тривала робота, але і результат відповідний. Отже, і протидіяти такій роботі можна теж тільки системно.

Сьогодні разом з експерткою Валентиною Биковою ми відправимося до Великобританії. Це одна з найбільш недружніх країн для агресора. Твердо і послідовно підтримує Україну, крім того має до РФ і власні рахунки. Тим більше цікавим є вплив на громадську думку у цій країні. Тож на які сили варто спиратися Кремлю в З’єднаному Королівстві?

«Перший союзник – це «Британська національна партія» (BNP) – праворадикальна політична партія, яка публічно демонструє підтримку політики Путіна. Для неї характерна жорстка партійна структура. Електорат партії в основному представлений нижчими верствами середнього класу, робітниками, а також британцями, які потребують соціальної допомоги. Лідер партії – Нік Гріффін, британський політик, колишній голова Британської національної партії і колишній депутат Європейського парламенту від Північно-Західної Англії. Брав участь як спостерігач на виборах до Держдуми 2011 року і заявляв, що «російські вибори набагато справедливіше, ніж вибори у Великій Британії», – розповідає Валентина Бикова, медіаекспертка, аналітикиня «Міжнародного центру протидії російській пропаганді».

Наступна – «Партія незалежності Сполученого Королівства» (UKIP) – політична партія Великої Британії, що вимагає виходу країни з Євросоюзу і дотримується консервативних поглядів. Багато членів відкрито виявляють своє захоплення Путіним і свою підтримку його дій у Сирії.

Найджел Фарадж – лідер партії з 2010 по 2015 рік, член європарламенту, постійний гість російських ЗМІ. Зокрема, в 2015 закликав нідерландців проголосувати на референдумі проти ратифікації «Угоди про асоціацію» між Європейським Союзом та Україною.

У свою чергу, аналітичний центр «Bruges Group»  публікує пропагандистські матеріали відповідно політики Кремля, для підготовки яких Росія оплачує відрядження його співробітників. Наприклад, у відео їхньої поїздки до Росії, опублікованого «Bruges Group», керівник групи  Роберт Олдз  описав український уряд, як «хунту». І запитав, чи слід анклаву далі «розширювати свої кордони, щоб певним чином звільнити територію від панування Києва».

Також Олдз публічно підтримав анексію Криму Росією і поклав на Захід провину за «кризу в Україні».

Ще один гравець на «російському полі» – «The Bow Group» – найстаріший аналітичний центр «Консервативної партії «Великої Британії. Його керівник Бен Харріс був одним з основних доповідачів в Москві на міжнародному форумі «Багатодітна сім’я і майбутнє людства». Він підтримав російські антигейські закони і засудив атмосферу страху, створену ЛГБТ у Великобританії. Переліт Харріса-Куїні до Москви було оплачено Фондом Св. Андрія Первозванного — швейцарською благодійною організацією, яка має тісні зв’язки з Путіним.

Пізніше The Bow Group опублікувала доповідь із закликом скасувати санкції проти Росії, а нещодавно закликала британський уряд тісніше співпрацювати з російською розвідкою.

Італійські «Голоси»

Тепер поїдемо до Італії. Вона особливо важлива для України. Тут проживає чисельна українська діаспора, і саме в Італії, в результаті успішної інформаційної операції російських спецслужб, було засуджено Віталія Марківа.

Знайомтеся – Сара Реджінелла, з міста Анкона, психолог. У 2015 році поїхала до окупованого Донбасу. Поїхала звичайно незаконно, зокрема і як фотокор Андреа Роккеллі, у вбивсті якого звинувачують Віталія Марківа. Метою вояжу було «знімання документальних фільмів щодо поведінки людини під час збройного конфлікту». І Сара справді зняла 4 фільми: «Я – італійка», «Голоси», «Часи Донбасу» та «Початок війни. Психологія конфлікту».

Ось як автори описують фільм «Голоси»: «невеличкий фільм про життя на Донбасі в період громадянської війни. Фільм знімався європейцями і для європейців. Сара Реджінелла намагалася прорвати інформаційну блокаду і показати жителям ЄС реальну картину того, що відбувається на Донбасі».

У грудні 2015 італійка відвідала регіональний виконком «Єдиної Росії» в м. Уфа, де зустрічалася з депутатом Думи Анваром Махмутовим та членом парламенту республіки Башкортостан Костянтином Кануніковим, з якими  обговорювала політичну ситуацію в Україні та  Сирії.

Тоді Реджінелла заявила, що вона має на меті зняти фільми про Донбас, в яких буде висвітлена реальна ситуація і показано, що вона на сході України є виключно внутрішнім конфліктом.

Також  Сара досить часто відвідувала окуповану частину України,  зустрічалася з представниками російського духовенства, окупаційної влади  та звичайними бойовиками окупантів. Разом з цим, вона підтримувала російську пропаганду про те, що Захід та США створили конфлікт на Сході.

Вже у травні 2016 Посол України в Таллінні Віктор Крижанівський звернувся до естонської влади з проханням не допустити показу на території Естонії знятого італійським режисером Сарою Реджінелла фільму «Часи Донбасу». Оскільки цей фільм є частиною ідеологічної гібридної війни РФ і покликаний спростовувати російську військову агресію проти України. Щоправда, безуспішно, фільм в Естонії показували, так само, як і в інших країнах Європи. І напевно, це не остання творча робота сеньйори Реджінелли з поширення російської пропаганди в Європі.

Заключну частину статті читайте  12 червня.

 

Наталя Толуб

Схожі публікації
БезпекаНовини

Посол України в Австрії: Рупори Кремля говорять про колективну провину українського народу перед Росією

БезпекаНовиниОригінал

В Україні розпочав роботу Центр протидії дезінформації

БезпекаНовини

Загострення на Донбасі: окупанти обстрілюють цивільні об`єкти та глушать безпілотники ОБСЄ

БезпекаНовини

Президент Зеленський прибув на Донбас для підтримання «бойового духу» воїнів