БезпекаКонференціяПромоут Юкрейн

Кібервійна Росії проти України та Заходу 1.0

Перспектива глобальної кібер-війни стає все реальнішою. Все більше країн створюють кібер-підзрозділи на базі збройних фомувань, а в мережі все частіше зявляються повідомлення про атаки на інфраструктурні об’єкти. Такі вислови, як вепонізація думок та кібер-зброя стали вже звичними у лексиконі міжнародних експертів та правозахисників 

У контексті кібер-війн про Росію можна почути найчастіше. Навіть незважаючи на суттєву технологічну відсталість від країн заходу, її здатність до проведення кібер-операцій та інформаційних атак на сьогодні важко переоцінити. В останні 10 років майже жодна політична кампанія в країнах, що знаходяться в орбіті інтересів Кремля, не обійшлася без російського втручання. Про факти кібер-атак, інформаційних та пропагандистських операцій, атак на інфраструктурні об’єкти, політичний підкуп та залякування опонентів щоразу рапортують громадські організації, органи влади демократичних країн та самі жертви. Про це йшлося на конференції, організованій громадською організацією Promote Ukraine цього літа в Брюсселі. 

Хоча деякі експерти кажуть, що ця відносно нова військова доктрина не принесла багато нового. Єдине, що відрізняє російську манеру ведення війни часів Холодної війни, від нинішньоїнові методи, що з’явились завдяки науково-технічному прогресу та розвитку IT технологій – а саме кіберзброя. Тож, нинішню комплексну агресію Росії проти суверенних держав прийнято називати гібридною війною. Наразі неабияку роль у протистоянні відіграють кібервійська. Їх застосовують майже на усіх традиційних напрямках ведення гібридної війни 

Із винаходом Інтернету у 1983-му році та його стрімким розвитком, для російської влади настали важкі часи – адже наразі інформаційні потоки ставало все важче контролювати.  Російським спецслужбам треба було шукати рішення на нові виклики часу. Якщо не можеш щось перемогти – треба очолити. Стрімкий розвиток російського хакерства розпочався із 1998 року – період кризи, коли багато програмістів залишились без роботи. Їх і вирішили використати у державних цілях та перетворити на хакерів, що працюють на режим, або “хактивістів”.  

Перші потужні хакерські групи з’являються у 2000 роках.   

Відомі як APT29 і APT28 – від Advanced Persistent Threat – просунутої постійної загрози, на технічному жаргоні означає кібершпіонаж. Німецькі спецслужби звинуватили APT28 у зломі мережі Бундестагу. Хакери цієї ж групи стояли за атакою на французький телеканал TV5Monde, в результаті чого канал на кілька годин припинив мовлення, а на його сайті з’явилася символіка ІГІЛ. 

APT29 засвітилася в 2015 році на проникненні в незахищену мережу Білого дому, Держдепартаменту США та Об’єднаного комітету начальників штабів. Після цього про кібер-війни заговорили в усьому світі… 

За даними експертів, за останні 20 років Росія втручалась у виборчі процеси близько 30 країн. Особливо в орбіті її інтересівсусіди на кшталт України, Грузії та країни ЄС.  

У випадку із президентськими виборами в Україні у Росії не було очевидного фаворита. Тож, вона працювала на дискредитацію виборчого процесу, як такового – погоджуються більшість експертів. Проте на парламентських виборах – фаворит був і очевидний. І він прийшов до фінішу другим, хоча і із значним відривом від фаворита. Не слід й нагадувати про те, що на виборах в Європарламент існувала реальна загроза приходу до влади євроскептиків, тобто правих та лівих радикалів, із якими відкрито дружить Кремль.  

Тож, якими є методи та інструменти гібридної війни? Багато про них ми дізнались із Сурков лікс. 

Проте експерти, які працюють над питанням вже тривалий час кажуть про кілька напрямків роботи та етапів захоплення влади у суверенній державі.  

  • Пошук контактів, та точок доступу 

В Україні із Кремлем відкрито дружать опозиційні політики. Так, напередодні парламентських виборів вони активно піарилоись на домовленностях про зниження ціни на газ. В Європі дружніми до Росії є партія Національний Фронт Марін Ле Пен, німецька Альтернатива для Німеччини та інші подібні.  

  • Фінансування лояльних політиків 

Якщо пригадати історію із зломом електронної пошти радника Путіна В’ячеслава Суркова, там йдеться про бюджети на фінансування окремих партій на місцевих виборах в Україні 2015 року. Допомога партії партії Марін Ле Пен на 9 млн євро в Європі є вже доведеним фактом.  

  • Стратегічна співпраця із лояльними партіями. Як ті ж самі домовленості про дешевий газ.  
  • Робота проти опонентів. Дискредитація влади, демонстрація її не здатності захистити населення. Тут у гру вступають кібер-заходи. Як-то атаки на опонентів.  
  • М’яка зміна режиму. Приведення до влади лояльних до  себе політиків, політичні сили. У свій час так до влади в Україні привели Януковича. Наразі ми спостерігаємо лояльні до Кремля уряди в Австрії, Греції, Молдові та інших країнах 
Схожі публікації
БезпекаНовини

ЄC знову закликав Росію повернутися до складу Спільного центру контролю та координації на Донбасі

БезпекаНовини

НАТО створить космічний командний центр у Німеччині для протидії з боку Росії та Китаю

БезпекаНовини

На Донбасі від мін очистили 35 тисяч гектарів землі

БезпекаНовини

СБУ викрила організоване угруповання, яке збувало зброю