Аналітика та дослідження

КНР: «воїн-вовк» і Україна

China parade

КНР дедалі більше постає у фокусі світової уваги та активніше відстоює власні інтереси, застосовуючи більш самовпевнену та наступальну «дипломатію воїна-вовка». Настав час і Києву задуматись про те, як розвивати відносини з Китаєм зокрема та азійськими країнами в цілому. Пам’ятаючи про те, що європейська та євроатлантична інтеграція залишаються ключовими пріоритетами української зовнішньої політики, Центр «Нова Європа» проаналізував, якими є головні ризики та загрози від поглиблення співпраці з КРН для відносин України з ЄС, США та НАТО.

Євроатлантичні партнери –пріоритет. Відведення особливого місця у зовнішній політиці України відносинам із азійським регіоном викликає інтерес зі сторони стратегічних партнерів — США та Європейського Союзу. Перед Києвом стоятиме завдання щодо коректної комунікації факту підготовки та імплементації Азійської стратегії: про переорієнтацію зовнішньої політики не йдеться. Співпраця з Азійським регіоном є комплементарною до європейської та євроатлантичної інтеграції, а не їх замінником.

Торгівля без узалежнення. Серед країн Китай вийшов на перші позиції за рівнем товарообігу з Україною (загалом першість у торгівлі все ж таки за ЄС). Цей тренд може продовжуватися і надалі. У цілому ЄС чи США не мають особливих застережень щодо співпраці у торговельній сфері, однак прагнуть уникати залежності за окремими позиціями від торгівлі з КНР. Не виключено, що з часом питання торгівлі з Китаєм постане на порядку денному переговорів України з ЄС чи США. Відсутність торговельного узалежнення в інтересах і України. Оскільки убезпечує її в майбутньому від використання Китаєм присутності української продукції на китайському ринку як важелів впливу на Україну в інших, необов’язково торговельних питаннях (за зразком Австралії)

FlagsІнвестиції під мікроскопом. У ЄС і США з особливою обережністю ставляться до китайських інвестицій у світі, вважаючи, що вони можуть нести, зокрема, і безпекові загрози. Необхідно враховувати, що за рахунок втягування в економічну залежність, Китай може проштовхувати в інших країнах власні політичні інтереси.

Тісніша співпраця з КНР може стати сигналом для партнерів із ЄС і США, що Пекін потенційно чинитиме вплив на Україну. Скринінг інвестицій за європейським зразком має бути одним із варіантів реагування на відповідні ризики — особливо це стосується оборонної сфери, технологій, стратегічних інфраструктурних об’єктів. Так, Україні краще дотримуватись меморандуму про співпрацю з компанією Ericsson щодо розбудови 5G на українській території і не змінювати цього партнера на Huawei (як через безпекові причини, так і через можливу гостру реакцію важливих для України партнерів). Питання «Мотор Січі» й надалі залишатиметься критично важливим на порядку денному українсько- американських відносин, а також — під впливом США — може стати більш вагомим на порядку денному Україна-НАТО.

 Пастки інфраструктурних проєктів. Україна зацікавлена в транспортних коридорах до Азії, які обходять Росію, тому їй може бути корисною ініціатива Китаю «Один пояс, один шлях». Та варто остерігатися китайських позик на інфраструктурні проєкти з сумнівним співвідношенням вартості й вигоди. Занадто багато прикладів країн Азії та навіть Балкан (Чорногорія), які мають велику заборгованість перед Китаєм.

Китайські позики, хоча вони пропонуються без прив’язки до виконання певних умов та є привабливими для політичних лідерів, вже виявились фінансовою пасткою у багатьох країнах, включно із Шрі-Ланкою, Кенією, Чорногорією, Монголією і Таджикистаном. Інфраструктура, яку побудували на китайські кредити, не отримує достатнього доходу, щоб погасити позику, і майно зрештою опиняється в руках Китаю. При цьому місцеві органи влади не можуть впливати на те, як та для чого це майно буде використовуватись (і чи буде взагалі). Часто виявляється, що китайські інвестиції були необхідні для того, аби купити певну технологію й передати її до Китаю. Стабільної вигоди місцевій промисловості у багатьох випадках це не приносило.

Акцент на праві та правилах. Між Україною та КНР може виникати дипломатичне напруження у тому випадку, коли офіційний Київ приєднуватиметься до декларацій ЄС щодо порушення прав людини в Китаї. Інтересам України в цілому відповідає підтримка загальноєвропейської лінії у цьому питанні (і не лише через прагнення поділяти ті ж цінності, що і ЄС), оскільки для України важливим є збереження підтримки Євросоюзу на міжнародній арені, яка полягає в реагуванні на порушення прав українських громадян на окупованих Росією територіях. Водночас у комунікації з КНР Україна могла б робити акцент на праві і правилах (rules-based international order). Такий підхід цілком відповідав би інтересам України, яка вбачає потенціал у взаємовигідній співпраці з КНР, а також сподівається на підтримку в рамках міжнародних організацій. Насамперед, у протидії російській агресії на рівні ООН.

Попередні консультації з чутливих проєктів. Україна має оцінювати будь-який інфраструктурний, технологічний чи, тим більше, безпековий проєкт у співпраці з КНР з точки зору його впливу на відносини з США чи ЄС(можливо, через неформальні попередні консультації з партнерами у Вашингтоні чи столицях Європейського Союзу). Співпраця з Китаєм уже стала токсичним фактором як для трансатлантичних партнерів, так і партнерів всередині ЄС. Конфлікти наявні через жорсткіші підходи США та більш дипломатичні кроки ЄС як інституції, а також через більшу вразливість перед Китаєм країн Центрально-Східної Європи порівняно з Західною Європою. Трансатлантичне протистояння, а також відсутність єдиної позиції країн-членів ЄС щодо співпраці з Китаєм, з одного боку, створює простір для маневру з боку України, але, з іншого, провокуватиме ситуації, коли офіційний Київ буде змушений обирати сторону.

Кібер/інформаційна безпека. Україна має проаналізувати досвід ЄС у сфері інформаційної безпеки та, за можливості, долучитися до відповідних ініціатив, адже важливим фактором для успішної інтеграції України у Єдиний цифровий ринок ЄС є посилення співпраці у сфері кібербезпеки . Закон про кібербезпеку (Cybersecurity Act), який було погоджено в ЄС наприкінці 2018 року, покликаний протидіяти кіберзлочинам. Україна так само має продовжувати співпрацю зі США у цій сфері.

Україна зацікавлена в протидії дезінформаційним кампаніям, які впроваджує Росія у світі. Наразі в ЄС дедалі гучніше лунають голоси тих, хто застерігає проти інформаційних провокацій і зі сторони КНР. Україна повинна стежити за ініціативами протидії ЄС у цьому контексті, аби заходи, впроваджувані щодо КНР, не поступалися за масштабом заходам щодо Росії.

Продаж зброї. Досі ЄС і США не висловлювали публічно критичних зауважень щодо продажу зброї Україною Китаю. Проте, як засвідчили наші інтерв’ю, не виключено, що таке питання може постати з огляду на впроваджувану західними партнерами політику ембарго на продаж зброї країнам, де систематично порушують права людини.

 

Альона Гетьманчук, Сергій Солодкий, Ганна Мєдвєдєва, Маріанна Фахурдінова, Леонід Літра

Схожі публікації
Аналітика та дослідженняСуспільство

Українці розчаровані в реформах, але готові підтримувати одне одного

Аналітика та дослідження

Хто такі російські найманці на Донбасі?

Аналітика та дослідження

Жертви самі вилучали з себе кулі: історія захоплення російськими бойовиками Переможного

Аналітика та дослідження

Воєнно-політична сфера РФ у Криму