Огляд Україна Брюссель

Нафтогаз проти Газпрому

Про газовий мир між Україною і Росією говорити рано

На фоні далеких від ідеалу відносин між Москвою та Києвом фактично з 1991 року одним із головних козирів Росії залишається газове питання. Як зазначають експерти, наша держава пережила вже 3 масштабні газові війни, і протистояння триває.

Події 2014 року, попри всю їхню трагічність, дали українцям серйозний урок: як боротися навіть із дуже сильним ворогом, зокрема й на економічному фронті. Тоді Росія спробувала послабити нашу державу, підвищивши ціну на газ, але Україна доволі швидко переорієнтувалася на постачання блакитного палива з Європи. Так, це був усе той же російський газ, проте куплений на європейських хабах. Нашій державі довелося переплачувати, але це дало можливість не йти на поступки країні-агресору. Оговтавшись, Україна навіть спромоглася піти в наступ і відстояла свої позиції у судах.

Стокгольмська ейфорія України

Ініційовані у 2014 році провадження між «Нафтогазом» і «Газпромом» передбачали взаємні претензії на суму близько 125 млрд доларів, що загрожувало банкрутством обом компаніям.

22 грудня 2017-го «Нафтогаз» заявив, що виграв арбітраж проти «Газпрому» у справі про постачання газу й домігся зменшення майбутніх обов’язкових річних обсягів.

У лютому 2018 року Стокгольмський арбітраж за позовом НАК «Нафтогаз» зобов’язав «Газпром» доплатити понад 4,6 млрд доларів за недопостачання транзитного газу.

Проте виконання рішень міжнародних арбітрів виявилося доволі проблематичним. «Газпром» усіляко затягував час, а Росія здійснювала тиск на Україну, погрожуючи розривом контрактів на постачання та транзит газу.

Водночас «Нафтогаз» наголошував на можливості примусового стягнення коштів та значних репутаційних втратах «Газпрому». І хоча теоретично за невиконання рішення передбачалися штрафні санкції, на практиці росіяни не поспішали платити.

Згодом «Нафтогаз» подав до Стокгольмського арбітражу другий позов проти російського газового монополіста. Українська компанія вимагала переглянути тариф на транзит газу, також від російської сторони вимагалося відшкодування 12,5 млрд доларів.

Нафтогазова «синиця в руках»

У другій половині 2019 року «Газпром» почав активно тиснути на Україну. Вчергове Росія погрожувала припинити подачу газу з 1 січня 2020 року, якщо до того часу не буде нової угоди про транзит. Дія попереднього договору закінчувалася 31 грудня 2019 року.

Неодноразові спроби двосторонніх контактів і тристоронні зустрічі Росії, України та Єврокомісії щодо транзиту газу не давали результатів. Та все ж 30 грудня 2019 року після кількох діб напружених переговорів та місяців підготовки НАК «Нафтогаз України» і російський «Газпром» підписали новий контракт про транзит блакитного палива строком на 5 років і врегулювання взаємних претензій.

Згідно з протоколом, контракт може бути продовжений на аналогічних умовах ще на 10 років. «Газпром» зобов’язався у 2020 році прокачати через українську ГТС 65 млрд кубометрів газу, а впродовж 2021-2024 років – не менше 40 млрд кубометрів за умови конкурентного тарифу. Крім того, російська сторона погодилася виплатити «Нафтогазу» понад 2,9 млрд доларів за рішеннями Стокгольмського арбітражу (гроші були перераховані 27 грудня 2019 року). «Газпром» також відмовився від позовних претензій до української компанії на 80 млрд доларів штрафу, які вимагав за умовами контракту 2009 року, де було закладено принцип «бери або плати».

Зі свого боку, «Нафтогаз» погодився відкликати позов до «Газпрому» на 12,25 млрд доларів та відмовився від претензій до російської компанії щодо 7,4 млрд доларів штрафу, виписаного Антимонопольним комітетом України.

Після підписання угоди кожна зі сторін заявила про свою перемогу в цій справі. У «Нафтогазі» пояснили, що «збереження транзиту російського газу через ГТС України дозволить гарантовано отримати 7,2 млрд доларів відразу, а не гіпотетичні 12 млрд за рік, а то і за три-сім років».

Як заявив тодішній міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель, на потенційний виграш в арбітражних спорах проти «Газпрому» Україна могла б розраховувати тільки за три-п’ять років, а в цей час вітчизняна ГТС простоювала б. Натомість тепер українська державна компанія отримала майже 3 млрд доларів живими грошима й перспективу щороку заробляти по стільки ж за транзит російського газу.

У цілому укладання домовленостей із Росією зберегло за Україною статус надійного транзитера та партнера.

Тим часом у Росії виплату «Нафтогазу» за рішенням Стокгольмського арбітражу назвали «краплею в морі», порівняно з претензіями та потенційними ризиками. Як заявив тодішній віцепрем’єр РФ Дмитро Козак, «суми могли бути набагато вищими».

Бій виграно, та попереду нові битви

Незважаючи на перші кроки до порозуміння з російським газовим монополістом, у «Нафтогазу» ще багато роботи попереду. Передовсім, це стосується справи про експропріацію енергетичних активів під час анексії Криму Росією.

Арбітражне провадження було ініційоване у жовтні 2016 року й розглядається трибуналом при Постійній палаті Третейського суду в Гаазі. У лютому 2019 року було ухвалено рішення на користь «Нафтогазу». Згідно з документом, трибунал встановив свою юрисдикцію на розгляд справи і визнав, що Російська Федерація незаконно експропріювала активи української компанії в Криму.

На другій стадії арбітражного провадження буде визначено розмір компенсації втрат НАК «Нафтогаз». У лютому цього року компанія уточнила суму збитків і вимагає відшкодувати 8 млрд доларів. Сюди входить вартість втрачених активів, а також відсотки, які нараховувалися на цю суму з 2014 року.

Російська Федерація не заперечує, що незаконно експропріювала активи «Нафтогазу» і його дочірніх підприємств у Криму, проте стверджує, що не має платити відшкодування. Остаточне рішення щодо суми компенсації очікується до середини 2021 року.

Тим часом виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко заявив, що компанія розглядає можливість подання нових скарг до антимонопольних органів Євросоюзу та в деякі міжнародні арбітражі. Йдеться, насамперед, про скаргу в європейський антимонопольний орган щодо зловживання «Газпромом» монопольним становищем та міжнародний арбітраж у Цюриху за новим транзитним контрактом. Також ведеться мова про міжнародний арбітраж у Стокгольмі за угодою між «Нафтогазом» та «Газпромом» щодо переуступки боргових зобов’язань «РосУкрЕнерго».

Що ж стосується світового газового ринку, то на ньому протягом останніх років відбулися серйозні зміни. Зокрема, в Європі з’явилися нові потужні гравці у вигляді американських компаній, які продають скраплений газ. Будівництво газопроводу «Північний потік-2» заблоковано через запровадження санкцій, і росіянам доводиться прокачувати блакитне паливо через українську ГТС. А досвід останніх років показав, що життя без прямих контрактів – це не кінець світу, головне – не впадати у паніку та не піддаватися на шантаж.

Тому українським компаніям, які нарешті зрозуміли, що можна і треба боротися з акулами великого бізнесу та агресивними сусідами, варто активніше відстоювати національні інтереси. При цьому, звичайно ж, краще всі проблемні питання врегульовувати без судових процесів, які затягуються на роки.

Схожі публікації
Аналітика та дослідженняОгляд Україна Брюссель

40% респондентів бачать у пандемії конспірологію - результати опитування

Огляд Україна БрюссельСуспільство

Земля для українців або історія одного мораторію

КоментаріОгляд Україна Брюссель

Дезінформація може вбити

Огляд Україна Брюссель

Які уроки Чорнобиля корисні в боротьбі з COVID-19?

Worth reading...
Київ і Москва: від партнерства до конкуренції