КоментаріСуспільство

Невідома історія відомих подарунків ООН

Gun monument

В ООН існує традиція, за якою держави-члени щось дарують Організації, щоб якимось чином себе «показати». Дарують скульптури, артефакти, оздоблення залів, тощо. Україна у 1970-му році подарувала решетилівський килим і вазу з петриківським розписом, що виставлені на престижному місці біля зали Ради Безпеки. Мені якось довелося вести переговори з однією делегацією, яка хотіла подарувати телевізор. На моє зауваження, що такий подарунок швидко застаріє, посол зголосився регулярно міняти телевізор на новіший, аби там була табличка з назвою його країни.

Зниклі павичі

Без таблички подарунки й справді можуть загубитися. Колись у Делегатській залі, так званій Delegates Lounge, стояло кілька елегантних крісел. Делегати сідали на їхнє поруччя, електрики ставали на них, щоб вкрутити лампочку. З часом крісла стали виглядати досить пошарпано. Аж кілька років тому під час ремонту будівлі ООН з’ясувалося, що це подарунок Данії, що крісла зроблені знаменитим дизайнером Хансом Вегнером i вони називаються «Пава» через схожість з павиним хвостом. Крісла терміново реставрували й повернули у реконструйовану Нідерландами Delegates Lounge. У вересні 2013-го року королева Нідерландів і Генсек ООН урочисто відкрили залу і навіть попили там каву, вірогідно, сидячи в тих самих кріслах. Але невдовзі вегнерівські крісла кудись забрали «для подальшого зберігання». Де вони ділися після того – предмет спекуляцій делегатів за кавою.

Door OONFor the fistful of dollars

Зазвичай, країна, що дарує, має доглядати за своїм подарунком, але не всі дотримуються цього правила. У середині 90-х, через затримку сплати внесків до бюджету ООН країнами-членами, Організація потерпала від фінансової кризи. Коштів ні на що не вистачало. Тоді Генеральний Секретар нагадав членам ООН про їхній обов’язок утримувати свої подарунки в належному стані. Канада, яка в 1953-му році подарувала для будівлі Генасамблеї сім вхідних дверей, прикрашених мельхіоровими барельєфами оголених фігур, що символізують мир, справедливість, правду та братерство, сприйняла цей лист як образу і заявила офіційний протест. У Секретаріаті цей демарш іронічно назвали інцидентом «who`s wash the boobs» («хто митиме цицьки»).  Вереску тоді було, наче порося різали, але двері хтось таки миє.

Дача

Москва є беззаперечним чемпіоном з подарунків ООН. У 1959-му році СРСР втелющив ООН зразу два подарунки: скульптуру «Перекуємо мечі на орала» роботи уродженця Катеринослава, етнічного серба Вучетича та ще й копію першого радянського супутника.

Monument OONА у 1990-му році Радянський Союз, що вже дихав на ладан, подарував ООН ще й скульптуру Святого Георгія на коні роботи Зураба Церетелі. Вона зроблена з уламків радянських та американських ракет і мала символізувати закінчення холодної війни. На монтаж монумента з Москви прислали бригаду робітників, які одразу ж охрестили церетелівського монстра всім відомим словом з ненормативної лексики.

Радянський «шедевр» поставили неподалік від двох величезних кінних фігур, подарованих Німецькою Демократичною Республікою та Югославією. Коли всі три країни опинилися в небутті, оонівські гострослови зауважували, що шанси держави розпастися прямо пропорційні розмірам її подарунку, а дарувати ООН коней – погана прикмета.

У 1995-му році президент Єльцин від себе особисто подарував копію скульптури Ернста Неізвєстного «Дерево життя». Іронія полягала в тому, що Неізвєстний покинув СРСР ще у 1973-му році й на той момент був громадянином США.

І, нарешті, у 2010 році, коли почався капітальний ремонт будівель ООН, Росія зголосилася реконструювати Кімнату для консультацій Ради Безпеки. Стиль відновленої кімнати влучно описав помічник Генсека ООН з операцій по підтриманню миру, гватемальський аристократ Едмон Муле. На одному з перших засідань у цьому приміщенні він, вказуючи очима на різьблене оздоблення стін в стилі «faux russe», прошепотів мені на вухо: «Dacha».

Зазвичай, під час Генасамблеї, США «позичають» цю кімнату в Секретаріату ООН і використовують її як переговорну залу для свого президента. У 2015-му році, коли Путін останній раз був в ООН, два президенти зустрілися саме у цьому приміщенні. Російська пропаганда тоді хвалилася, що Путін з Обамою зустрічалися в «кімнаті російської делегації при РБ». А насправді Обама погодився прийняти Путіна у «польовому офісі» американської делегації. Не в готелі, де Обама зупинився, не в американській місії, як з близьким партнером, а «на дачі».

Маска, я тебе знаю

У деяких подарунків довгий шлях до ООН і непроста доля. Славнозвісний револьвер з зав’язаним стволом, що стоїть біля ООН, створив шведський скульптор Реутерсвард, приголомшений вбивством свого друга Джона Леннона. Спочатку скульптуру встановили на меморіалі Леннона у Центральному парку, а у 1988-му році уряд Люксембургу подарував її ООН. Існує легенда, що шведи попросили Люксембург надати своє ім’я та прапор для подарунка, оскільки у Стокгольмі вважали неетичним дарувати зброю, подібну тій, з якої було вбито їхнього прем‘єр-міністра Улофа Пальме.

Як тільки скульптуру встановили біля ООН, Місія США поскаржилася на те, що ствол револьвера начебто провокативно спрямований у їхні вікна. Після складних перемовин юристи з обох сторін зійшлися на тому, що зав’язане на вузол дуло не має створювати хибних алюзій. (Реакція сусідів ООН на її будівлі й пам‘ятники – окрема тема. Чого, наприклад, був вартий протест єврейської громадської організації Бней Брит через те, що церетелівський Святий Георгій на монументі через дорогу тиче хрестом прямо їм у вікна.)

Троянський слон

Elefant monumentЩе складніша доля спіткала спільний подарунок Кенії, Намібії та Непалу. Три уряди довго сушили голови, що б таке нетривіальне подарувати. І, зрештою, вирішили презентувати скульптуру слона. Замовили її американському скульптору болгарського походження Міхаілу Сімеонову. А в того десь у величезній «шухляді» вже лежав гіпсовий зліпок слона. Колись на сафарі в Кенії він підстрелив слона транквілізатором і, поки той спав, зробив з нього зліпок. А коли отримав замовлення, вилив з нього бронзову скульптуру та назвав «Сплячий слон». Його встановили на галявинці в оонівському парку.

І все було б добре, якби не одна маленька (власне, не така й маленька) деталь: транквілізатор справив на слона ефект віагри або, за словами одного з учасників проєкту, «Сплячий слон» мав «солодкі сни». New York Times відверто глузувала: «Слон Міхаіла Сімеонова виглядає, начебто він йде на побачення зі слонихою, а вона чекає за рогом з піснею Синатри на магнітолі та відром Мартіні». Не пройшло й кількох тижнів, як Секретаріат ООН завалили скаргами. Місцеві мамочки, які звикли гуляти з дітьми вздовж огорожі ООН, були вимушені пояснювати своїм цікавим малюкам, що то в слоника таке. Манхеттенські мамочки зажадали, щоб «непристойну» скульптуру негайно прибрали. А вони – це не якісь там юристи з американської місії. Вони на компроміси не йдуть. Назрівав скандал і йому треба було якось запобігти. Скликали термінову нараду з цього питання. Усі погодилися, що повертати, ховати у підвал, чи навіть переносити подарунок в інше місце не можна, оскільки це спричинить дипломатичний скандал.

Ідею відтяти «непристойну» деталь теж відкинули – клятий скульптор вже десь сказав, що він радше відрихтує Кофі Аннана, аніж слона. Здавалося, виходу немає. Аж раптом одній учасниць наради прийшла геніальна думка:

– А давайте ми того слона обсадимо кущами! Буде неначе в дикій природі.

– А давайте! – радісно погодилися всі.

Доручили негайно (до біса тендери!) закупити вічнозелені кущі й до завтра (ну, добре, до післязавтра) обсадити ними клятого слона, хай би він сказився. Оонівські служби заплатили за аутентику (кущі ж мали бути справжні, африканські) та за терміновість $60 тис., але справилися з завданням. Відтоді слон стоїть захований в кущах ледь не по самі вуха. А стежку до нього тепер ще й засіяли травою. «Це те ж саме, що звести Залізну завісу чи Берлінську стіну», – обурювався скульптор, але його вже ніхто не слухав.

У змаганнях чистого мистецтва з політичною доцільністю завжди перемагає доцільність. Можливо, саме з цієї причини в оонівській колекції так багато халтури, а живопис для резиденції генсека відбирають не з власних запасників, а позичають у музеї Метрополітен.

Олександр Мацука, дипломат, колишній співробітник Секретаріату ООН, шеф Секретаріату Ради Безпеки ООН (2012-2016).

Схожі публікації
НовиниСуспільство

Росія застосовує найважчу неядерну зброю проти України

НовиниСуспільство

путін розпорядився про видачу російських паспортів громадянам України на тимчасово захоплених територіях

НовиниСуспільство

Повномасштабна агресія РФ уже завдала економіці України збитків на $600 млрд

НовиниСуспільство

280 злочинів проти журналістів та медіа в Україні скоїла росія за три місяці війни