БезпекаСуспільство

Обмін Зеленського 2.0 – цінності, верховенство права і суверенітет

Терористів й підозрюваних в злочинах Євромайдану обміняли на українських військових полонених проросійських бойовиків. Значна частина громадянського суспільства України висловилася проти такого нерівного обміну.

Відсутність покарання, особливо, коли на нього є великий запит у суспільстві, стимулює нові злочини і сприяє мутації цінностей. У випадку з терористами, які вбили чотирьох людей біля Палацу Спорту, Суд визнав їх винними, дав довічне ув’язнення і тут же ж відпустив. Та ще й наказав знищити докази. Колишніх співробітників Беркуту, яких внесли в список на обмін, підозрювали у розстрілі десятків активістів Євромайдану. А цей розстріл – це не простий кримінальний злочин. Він на стільки масштабний, що його кваліфікація розглядалась Міжнародним кримінальним судом як  злочину проти людяності, хоч в результаті розгляду таким визнана не була. Виникла найбільша дилема з часів Євромайдану – відпустити підозрюваних, щоб врятувати полонених чи “здати” полонених, щоб покарати підозрюваних у найзухвалішому злочині незалежної України…

Володимир Зеленський стверджує, що «життя людини є найвищою цінністю», і саме цим він публічно оперує, проголошуючи що «повертає додому своїх хлопців будь-якою ціною». Такі заяви містять в собі два аспекти: “найвища цінність” і “будь-якою ціною”. Перше ставить під загрозу верховенство права, друге – суверенітет.

Найвища цінність – життя. Відтепер завжди?

Життя як найвища цінність є благородним і етично правильним принципом. Проте якщо розглядати Президента України не просто як щиру сердечну людину, яка хоче врятувати життя полонених, а як державника, то його державницька позиція з приводу «повернення своїх хлопців» повинна бути частиною його інтегрального систематичного підходу до права людини на життя. Цей інтегральний підхід – це цілий менталітет, який, якщо його акуратно конвертувати в систему цінностей, може стати моделлю для поведінки всіх державників зверху вниз і зрештою для всієї країни.

Зеленський каже: «Життя кожної людини – найвища цінність». Якщо це інтегральний підхід, то він повинен стосуватися кожної людини, завжди і за будь-яких умов. Він повинен проявлятися у всіх вчинках і заявах Зеленського, і тих хто йому підпорядковується і чиєю рольовою моделлю він є. Це не повинен бути вибірковий одноразовий прояв сердечності і “ціннісності” лише по відношенню до обміну. Але чи буде Президент дотримуватись цієї лінії по відношенню до всіх українців і надалі?

Крім того, аби зрозуміти, чи мова йде про інтегральний підхід, варто придивитися до вчинків Зеленського і до його поведінки за інших обставин. На даний момент, нема жодних підстав вважати, що заяви і вчинки Зеленського є частиною інтегрального систематичного підходу становлення в Україні «найвищої цінності – життя людини» (за його ж словами). А верховенство права, покликане захищати право на життя всіх людей в країні (Президент же ж цього хоче!), нівелюється заради обміну.

Не можна штучно підпорядкувати верховенство права праву на життя, бо не буде на що оператись, щоб захистити те саме право на життя. Право – це система координат. Якщо діяти поза нею, то взагалі неможливо буде пояснити суспільству, наприклад, чому деякі злочинці, які відбирають чуже життя, повинні сидіти в тюрмі, а деякі можуть йти на волю (вони ж відбирають «найвищу» цінність, а за найвищу цінність теж є ціна, і це – не воля); чому взагалі існує військо, і навіщо посилати військових на схід України, якщо є ризик, що вони втратять життя.

Право на життя – не абсолютне. Навіть відповідно до європейського права прав людини абсолютним є лише право на захист від тортур, принижуючого чи нелюдського поводження. Це означає, що право на життя може бути обмеженим, наприклад, якщо оголошений надзвичайний чи воєнний стан. Це в правовому полі. А у політичному полі, при співвідношенні «життя однієї людини versus виживання нації», друге є вищою цінністю. Для державника. Допоки існують кордони. Саме тому в державах існують війська. І саме тому військові знають, що йдучи на війну на захист своєї країни і збереження гідності своєї нації, вони можуть не повернутись.

 “Будь-якою ціною” – ціною суверенітету?

Ще одне важливе запитання: Чи є цей відірваний від існуючого менталітету в суспільстві вчинок – нерівний обмін на умовах Кремля – пропорційний ризикам? А ризики такі: повторення захоплення заручників та політв‘язнів; мобілізація (про)російською стороною відпущених підозрюваних та злочинців, які з помсти можуть діяти обізнаніше та жорстокіше; та сприйняття Росією та всім міжнародним співтовариством цієї дії як сигналу України до готовності здати свій суверенітет.

Свідченням останнього є те, що Президент Росії, маючи вплив на Президента України (не важливо чи це шантаж чи добра воля Зеленського) опосередковано впливає на український суд.

Окрім того, разом з беркутівцями Росії передаються карти в руки по переписуванню історії України. А цим Кремль займається з задоволенням. Та хоч би візьмемо нещодавній скандал Польщі з Росією щодо трактування Кремлем залучення Польщі до початку Другої світової війни. У «1984» Джордж Орвелл пише: «Хто керує минулим, той керує майбутнім». І не дарма останнім часом цього «провидця» цитують все гучніше і частіше.

Не можна ігнорувати причинно-наслідкові зв‘язки. Сьогодні знищується відчуття справедливості у суспільстві. У частини громадянського суспільства виникає відчуття, що Кремль набирає впливу. Породжено страх, що методи КДБ повернуться в Україну, і вже незмога буде захиститись. Коли розгул злочинності сягне величезних масштабів і повернуться «уазіки», в яких зникатимуть люди, чи захистить Президент всіх і кожного? Та він навіть якби дуже хотів, він фізично не зможе цього зробити. Але це все буде потім. Це все наслідок. А причини виникли зараз. Ці зв’язки не завжди проглядаються, але здоровий глузд мав би підказати, як правильно. В державницьких справах здоровий глузд завжди повинен переважати над серцем, бо на відповідальності у державника не лише військові та їхні матері, а мільйони людей і всі майбутні покоління.

Марта Барандій

Схожі публікації
НовиниСуспільство

Минулого року в Україні засудили понад 80 організаторів фейкового «референдуму» на Донбасі у 2014-му

БезпекаНовини

На окупованій частині Донбасу може статися техногенна катастрофа через витік аміаку

БезпекаНовини

Через масштабну хакерську атаку постраждали 70 українських урядових сайтів

НовиниСуспільство

Перед судом постане колишній український військовослужбовець, який допомогав російським військовим