КоментаріСуспільство

Політична цензура: Медведчук проти всієї України

Book Stus

Українське суспільство збурено та гучно протестує. Дарницький районний суд частково задовольнив скаргу кума Путіна – Віктора Медведчука, голови політради партії “Опозиційна платформа – За життя” та заборонив розповсюджувати книгу журналіста Вахтанга Кіпіані “Справа Василя Стуса”. Українці масово вирішили підтримати викривальну книгу про відомого радянського дисидента і після судового вироку розкупили її за лічені хвилини. Причому, і у видавництві, і у решти дистриб’юторів. Чому ж політику Медведчуку так не сподобалася книга про українського політв`язня?

Юрист за освітою, близький друг Путіна та відомий лобіст інтересів РФ в Україні, Медведчук наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років був призначений державою адвокатом у процесах проти українських поетів Василя Стуса і Юрія Литвина. Тоді Василя Стуса звинувачували в антирадянській агітації і пропаганді за ч. 2 статті 62 Кримінального Кодексу УРСР. Причому, в архівах збереглася стенограма із засідання суду, в якій адвокат Віктор Медведчук каже, що вважає “кваліфікацію його дій вірною”.

Радянська влада засудила Василя Стуса до 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Стус помер 4 вересня 1985 року в карцері після оголошеного ним голодування.

У книзі “Справа Василя Стуса” Медведчука звинувачують у порушенні адвокатської етики під час того процесу. Сам він своєї провини не визнає. І вважає, що у 9 епізодах книги Кіпіані містяться висловлювання, які не відповідають дійсності та принижують честь і гідність політика, через що вимагає заборонити розповсюдження книги “у будь-який спосіб на будь-якій території”.

Зокрема, у рішенні суду йдеться: “Зобов’язати Кіпіані і видавництво Vivat видалити з книжки із розділів “Кримінальна справа №5. Книга життя і смерті Василя Стуса” та “Чи вбивав адвокат Медведчук поета Василя Стуса” інформацію про особу Медведчука. Заборонити Кіпіані і видавництву Vivat розповсюджувати надрукований тираж книжки “Справа Василя Стуса” і подальше його тиражування до усунення порушення особистого немайнового права Медведчука”.

Sergiy Glotov expertСергій Глотов, адвокат видавництва Vivat у справі щодо заборони книги, партнер адвокатського об`єднання Shkrebets & Partners так прокоментував рішення суду під час прямого ефіру на сайті The Page: “Справа ще не закінчена. Загальна позиція відповідачів щодо справи – пана Кіпіані та видавництва Vivat – йти до суду апеляційної інстанції і, за необхідності, завершити національну процедуру через Верховний суд із подальшим зверненням до ЄСПЛ, аби домогтися правди, не втрачаючи надії на справедливий суд”.

Гендиректорка видавництва Vivat Юлія Орлова також підтвердила, що рішення суду оскаржуватимуть. Тим часом, видавництво прийняло рішення оперативно додрукувати новий наклад книги, поки рішення суду не набрало чинності і вони мають на це право. У видавництві рішення суду про заборону книги Кіпіані назвали “прямим і очевидним доказом того, що справа, за яку боровся Стус, – незавершена”.

Цікаво те, що суддя у справі Медведчука Марина Заставенко під час війни на Донбасі відвідувала окуповані території. Її в 2017 році хотіли звільнити за зв’язки з так званою “ДНР”. А до переведення в Київ Заставенко працювала в Червоногвардійському районному суді Макіївки Донецької області. В 2016 році до Вищої кваліфкомісії суддів зверталася СБУ, яка вказувала на те, що у судді є майно на тимчасово окупованих територіях, і вона систематично їздить туди. При цьому, суддя тривалий час не здійснювала правосуддя, бо перебувала саме на неконтрольованих Україною територіях. ВККС спочатку відкрила дисциплінарну справу, але потім відмовилась звільняти суддю.

Вахтанг Кіпіані вважає малоймовірним, що український суддя спокійно може їздити до “ДНР”, не отримуючи для себе гарантії безпеки “з того боку”. Особливо зважаючи на те, як активно росіяни поповнювали обмінний фонд.

Реакція українського суспільства на заборону книги

Олеся Яхно, політологиня

Перефразовуючи слова: «Цензура – це реклама за державний рахунок», можна сказати, що Медведчук добре впорався з рекламою книги про Стуса.

«Іронія історії» (за Гегелем), коли та чи інша дія обертається проти ініціатора, в черговий раз наздогнала Медведчука.

 

 

Bogdan Tiholoz expert Богдан Тихолоз, літературознавець, франкознавець, директор Музею Івана Франка у Львові

 Це не просто суд “Медведчук проти Вахтанг Кіпіані”. Це процес “СРСР проти Василя Стуса”, який ніяк не може завершитися. І точно має завершитися не так. Не знаю, чим керувалася суддя, ухвалюючи таке рішення. Хоча здогадатися нескладно. Та знаю, чим маємо керуватися ми. Хто ще не має цієї книжки, придбайте і прочитайте. Хто має/читав – купіть другові, подрузі, школі, бібліотеці. Боротися з книжками і забороняти їхній зміст – погана прикмета. Історія всіх попередніх книжкоборців вельми повчальна. А Стус від того не змаліє аж ніяк.

 

Olga Simson expertОльга Сімсон, засновниця Інституту права, технологій та інновацій

Ця справа стосується не тільки певних особистостей, а й основоположних принципів правової та демократичної держави: свободи слова та права на інформацію. Політизований судовий процес, цензура та заперечення очевидних фактів – ось, що ми маємо на даний момент у судовому процесі пана Медведчука проти Вахтанга Кіпіані та видавництва. Попереду апеляція.

 

 

Theatre KiyvКиївський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

Сьогодні за свободу слова потрібно боротися. Ми не могли триматися осторонь  судилища над книжкою Вахтанга Кіпіані “Справа Василя Стуса”, тому що наш театр в усі часи цінував свободу. Актори, режисери театру читають рядки книжки, які заборонили через суд. А чи можна взагалі заборонити пам’ять?

Відео театру можна подивитися тут.

Anna Malyar expertГанна Маляр, Голова «Центру правових і кримінологічних досліджень»

Сьогодні ледь не вся моя стрічка ФБ – це флешмоб читачів книги “Справа Василя Стуса”. Це складно не помітити. Виявляється є інформпривід. Суд зобов’язав видалити з книги про Стуса згадки про Медведчука. Більшу послугу для популяризації книги, ніж це рішення, навіть складно уявити.

Я не пам’ятаю про яку книгу за останні роки так багато говорили б у соцмережах. Іноді так буває, коли виграний судовий процес є насправді програшем і навпаки. Це саме такий кейс.

 

Vycheslav Yakubenko expertВ`ячеслав Якубенко, адвокат Вахтанга Кіпіані

За дорученням Харківської правозахисної групи мав честь представляти Вахтанга Кіпіані  у справі щодо заборони книги «Справа Василя Стуса». Віктор Медведчук вимагав заборонити видання та продаж книги «на будь-якій території у будь-якій формі – в частині 9 фраз». З огляду на специфіку друкарської справи, фактично йшлося про заборону всієї книги: адже сучасні технології не дозволяють вирізати ножицями з паперової книжки 9 фраз – і пустити її в продаж у такому вигляді.

Годі й говорити, що для Європейського суду з прав людини заборона книги – це дуже серйозне обмеження свободи вираження, яке можливе лише в надзвичайних випадках – для охорони прав та інтересів інших людей. Натомість у 9 оскаржуваних фрагментах не було нічого такого, що не було б відомо про Медведчука раніше: з мережі Інтернет або книги «Нарцис» Дмитра Чобота. Та судове рішення здивувало всіх. Позов задоволено частково. Три фрагменти були визнані недостовірними. А от далі… Суд заборонив згадувати ім’я Медведчука як персонажа книги – без його згоди.

Моя перша реакція була такою, як у вас: ШОК! Вперше за мої 15 років адвокатської практики в дифамаційних справах (приниження честі, гідності та ділової репутації – від ред.)  суд захистив позивача більше, ніж той просив. Але, прочитавши рішення, зрозумів: суддя зробила все що, могла. Історії невідомі випадки, коли суди першої інстанції відмовлялися задовольнити численні позови Медведчука про захист честі, гідності, ділової репутації. Суддя Заставенко Марина Олександрівна теж не могла відмовити. Суддя, яка переведена до столичного Дарницького суду із суду окупованої Макіївки, дуже вразлива для сильних світу цього на кшталт Медведчука. Вона віддала пас далі. Вийшовши за межі позовних вимог, суддя гарантувала цим самим скасування її рішення судом апеляційної інстанції.

Спасибі і за це. Не кожен готовий кидатися на амбразуру або спалити себе на Майдані. Хтось намагається на своєму рівні відстоювати справедливість тихо і непомітно – чого не зрозуміє більшість.

У Медведчука в команді є непересічні юристи, але геть немає PR-фахівців, здатних пояснити шефу «ефект Стрейзанд». Судовий процес став неабиякою промо-акцією, наклад книжки розкупили з небаченою швидкістю.

Stus bookЗаява адвокатського об`єднання Shkrebets & Partners, яке захищає видавництво Vivat

Близько року тому ми повідомляли, що Адвокатське об’єднання прийняло доручення щодо захисту харківського видавництва Vivat. Справа за позовом Віктора Медведчука, стосовно надрукованої книжки автора Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». Віктору Медведчуку тоді не сподобалось висвітлення його ролі в судовому процесі над Василем Стусом в якості шістки комуністичного режиму, який не захищав, а навпаки – підігравав суду і прокурору.

Нагадаємо, що за наслідками цього процесу Василь Стус отримав максимальний термін ув’язнення і загинув за невідомих обставин через п’ять років у місцях позбавлення волі. На наше переконання, автор книги – Вахтанг Кіпіані – посилаючись на матеріали кримінальної справи, намагався максимально об’єктивно підійти до дослідження цих, вже безумовно, історичних процесів, з тим щоб знайти відповідь на єдине запитання, яке було винесене в назву одного з розділів: «Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?». І дійшов висновку, що Василя Стуса вбила комуністична система, обслугою якої був Віктор Медведчук.

Нагадаємо, що адвокати не вправі тлумачити історію, а лише, спираючись на документи, свідчення і судову практику наводити свої аргументи щодо порушення тих чи інших прав.

На наше переконання, автор книги мав повне право задавати ті питання, які він задав і стверджувати те, в чому він був впевнений. Тобто, як історик, він мав повне право на пошук історичної правди, навіть якщо вона є неприємною для тих, хто зараз живий або нащадків.

Вперше в практиці українського і міжнародного правосуддя суд у справі захисту честі та гідності вийшов за межі позовних вимог з тим, щоб зобов’язати автора та видавництво всі наступні свої публікації на тему судового процесу над Василем Стусом погоджувати з позивачем по справі – Віктором Медведчуком.

Ми кажемо навіть не про цензуру, ми кажемо про намагання коригувати історію. Далі буде.

Довідка

За інформацією видавництва Vivat, книга Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» вийшла друком в травні 2019 року та на 90% складається з архівних документів.

У книжці зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами, читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом «Секретно».

З серпня 2019 року триває судовий процес за позовом Віктора Медведчука про заборону і розповсюдження видання. Медведчук – народний депутат України у Верховній Раді IX скликання. Був Головою Адміністрації Президента за другої каденції Леоніда Кучми, раніше – Головою і Першим заступником Голови ВРУ. Він є членом партії «Опозиційна платформа – За життя», куди входять колишні «регіонали» та проросійські політики.

Медведчук відкрито виступає за федералізацію України, має проросійські погляди і є кумом президента Росії Владіміра Путіна.

 

Наталя Толуб

 

 

Схожі публікації
НовиниСуспільство

Euobserver: Для захисту свободи преси потрібен закон ЄС, - вважають європейські НУО

НовиниСуспільство

Україна попросила Угорщину не створювати деструктивну емоційну напругу у відносинах

Аналітика та дослідженняСуспільство

Вперед у світле минуле, або як російська пропаганда маніпулює на ностальгії за СРСР

НовиниСуспільство

В Україні хочуть узаконити декрет для чоловіків