Огляд Україна Брюссель

Російський вірус дезінформації і його жертви в Україні та ЄС

Russian fakes about Ukraine

Далеко-далеко у зловісній Америці, у штаті Мериленд, розташований чорний-пречорний Форт-Детрік, де пентагонські яструби розробляють смертоносні віруси, які періодично вириваються із секретних лабораторій і несуть загибель тисячам людей. Скільки років цій казці? Точно понад 30. Ще в 1980-х роках КДБ розганяло інформаційну хвилю про те, що СНІД, який тоді охрестили чумою ХХ століття, має штучне походження і поширився із того таки Форт-Детріка. У ті часи не було інтернету, то ж конспірологічна теорія ширилася через низку лояльних до СРСР медіа та ліві інтелектуальні кола. Через те середовище, яке само по собі демонізувало США та НАТО і яке радо було використати черговий привід дорікнути «американській воєнщині». Міф про секретні лабораторії США, звідки «тікають» небезпечні віруси, не раз використовувався вже сучасною Росією в інформаційних кампаніях: усе той же Форт-Детрік як джерело всіх бід згадували при спалахах еболи, пташиного та свинячого грипу. Не став винятком і COVID-19 – Кремль намагається використовувати паніку навколо пандемії коронавірусу у своїх інтересах: підривати західний світ, сіяти у ньому розбрат і паніку та користатися з його слабкості.

Форт-Детрік існує насправді. Це місце, де розташована штаб-квартира Армійського науково-дослідного інституту імені Волтера Ріда. Заклад працює в галузі біомедицини, його робота, насправді, значною мірою засекречена, але жодних переконливих фактів про розробку там бактеріологічної зброї, а тим більше витоків звідти небезпечних хвороб, немає. Людям, які мають багату фантазію і схильні до конспірології, достатньо дізнатися про існування Форт-Детріка – решту домалює уява, а російські інформаційні ресурси в цьому допоможуть. До речі, у СРСР був власний бактеріологічний полігон у закритому місті Аральск-7 (нині територія Узбекистану), лабораторії якого після розпаду СРСР були перенесені вглиб Росії. Але про них РФ воліє не згадувати (дбає про секретність), натомість прагне перекласти всю відповідальність за поширення небезпечних хвороб на США.

Україна завжди посідала особливе місце в російських інформаційних спецопераціях. Не стала винятком і ситуація навколо пандемії. Історії про американські лабораторії на теренах нашої держави у російських ЗМІ та проросійських медіа всередині України почали з’являтися ще на початку 2000-х за часів президентства Віктора Ющенка. Цілі таких дезінформаційних кампаній очевидні: посіяти антизахідні й антинатівські настрої, створити образ ворога. Що характерно: українців лякали американськими лабораторіями навіть за правління Януковича: у такий спосіб Росія виставляла «запобіжники» для того, щоб Київ не надто просувався в євроатлантичній інтеграції і щоб мобілізувати свою п’яту колону. Майданчиками для поширення цих «жахалок» виступала, наприклад, контрольована Віктором Медведчуком газета «2000» та одеські регіональні медіа.

Під час пандемії почалася нова хвиля дезінформації. Про її масштаби свідчать дані дослідження Інституту масової інформації: протягом 14 квітня – 20 травня 2020 року тема розміщення в Україні секретних лабораторій містилася у 66 матеріалах на п’ятьох сайтах: 112.ua, newsone.ua, zik.ua, strana.ua та unian.ua. Перші чотири медіа давно мають репутацію проросійських, останнє контролюється олігархом Ігорем Коломойським. І це не єдиний вимір «інфодемії». Ще один із міфів, які просувають проросійські популісти (зокрема депутати пропрезидентської партії «Слуга народу» Бужанський та Дубінський), – згубність медичної реформи Уляни Супрун та легенда про «соросят» – агентів Заходу, представників різних НГО, які начебто працюють проти інтересів України, зокрема й у галузі охорони здоров’я. Проросійські ЗМІ підігрівають паніку зсередини, російські – ззовні. Так, 20 березня в ефірі телеканалу «Россия 24» вийшов сюжет, у якому йшлося про те, що «Україна є інкубатором коронавірусу і на її території розміщено 15 секретних бактеріологічних лабораторій». На сайті президента України періодично з’являються звернення з вимогою розслідування діяльності цих лабораторій.

У своїй інформаційній кампанії Росія переслідує кілька цілей. По-перше, дискредитувати Україну в очах світової спільноти як неповносправну державу, failed state, де низький рівень медицини, неконтрольовано велика кількість хворих на COVID-19, і сама по собі країна – «інкубатор коронавірусу». По-друге, працює над тим, щоб посіяти розбрат усередині держави: у соцмережах розганяються фейки про те, що у поширенні вірусу винні заробітчани (таким чином підігрівається ненависть до західних регіонів, де заробітчан найбільше), начебто вони втекли з країни у важкий період війни і повернулися лише тоді, коли їх до цього примусила пандемія. Меседж абсолютно хибний: заробітчани масово підтримують українську армію, допомагають їй матеріально, чимало ветеранів АТО-ООС самі їздять працювати до країн ЄС. Але для людей дещо відірваних від війни, для мешканців східних регіонів, де процент заробітчан менший, такі теми – черговий привід говорити про «дві різні України».

«Світова пандемія COVID-19 стала для Кремля черговим зручним моментом, коли можна отримати пропагандистський зиск на міжнародній політичній арені. Так, щоб розсварити та послабити країни ЄС на тлі складного часу пандемії, Росія вдалася до низки операцій. Наприклад, «гуманітарний конвой» в Італію, коли РФ реалізувала масштабне перекидання російської спецтехніки та військових на аеродром однієї з країн НАТО. Звісно, реальної користі від цього Італія так і не отримала, 80% російської «допомоги» для боротьби з COVID-19 виявилося непридатною. Але російська пропаганда потужно використала можливість психологічного впливу проти ЄС та НАТО, зокрема для заохочення настроїв проросійської 5-ї колони в самій Італії, – каже Роман Бурко, засновник міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm. – Та дезінформація, яку активно продукували у Росії, почала бити бумерангом, і вже у самих регіонах РФ відбувалися масові мітинги людей, які заперечують існування COVID-19, бажають спалити вежі 5G та піддаються на інші абсурдні теорії змови».

Так само, як пропаганда Ірану створює образ «малого шайтана» (Ізраїлю) та «великого шайтана» (США), і РФ намагається для своїх громадян створити маленького ворога Україну і великого – ті ж таки Сполучені Штати. Вигода очевидна: перекласти з російської влади відповідальність за пандемію на ворожі держави. З огляду на масштаби COVID-19 у самій РФ, крок цілком зрозумілий.

Ріднить Росію з Іраном ще одна лінія поведінки – намагання використати пандемію як аргумент для скасування санкцій. Російське МЗС апелює до гуманності і загальнолюдських цінностей, водночас говорить про те, що, мовляв, «штучні обмеження» створюють перешкоди для спільної боротьби проти пандемії. Через свої канали іномовлення, такі як Russia today, лояльних політиків (наприклад, колишній німецький канцлер Герхард Шредер, представники різних євроскептичних та радикальних партій у ЄС) Москва озвучує тези про необхідність зняття санкцій. Однак серед депутатів Європарламенту, лідерів країн ЄС є стала більшість тих, хто впевнений, що зняття обмежень з РФ недоречне, адже вона не визнала анексію Криму і не припиняє війну на Донбасі. Сучасна російська риторика про те, що вона хоче разом з усім світом боротися проти пандемії, нагадує риторику СРСР, який усіляко намагався створити собі імідж «борця за мир», що не заважало вести війни в Афганістані та постачати зброю у десятки інших «гарячих точок» планети. Так само Кремль сьогодні не відмовляється від своїх агресивних планів і просто спекулятивно намагається ухилитися від санкцій.

«На мою думку, у світовій практиці розуміння процесів інформаційного простору в часи кризи робиться та сама помилка, яка вже була пройдена у 2014-2016 роках. Нагадаю, тоді в моду увійшов термін «дезінформація», а також стало модним фінансувати ініціативи з дослідження цього феномену. Однак, феномен дезінформації розглядався дуже узагальнено. Ніби якесь природне явище. Я завжди повторював, що вивчати явище у відриві від того, хто є його бенефіціаром та ініціатором, є контрпродуктивним. На виході у нас буде уявлення про якусь «сферичну дезінформацію у вакуумі» без жодного розуміння, як досягати результатів у боротьбі з нею», – стверджує Дмитро Золотухін, колишній заступник міністра інформаційної політики України, експерт із питань інформаційних воєн та конкурентної розвідки. «У лютому 2020-го народився і дуже швидко поширився термін «інфодемія». Він має ту саму природу й динаміку. Люди обговорюють проблему, не згадуючи, звідки вона береться. Іншою помилкою є постійне повторення тези, що Росія займається хаотизацією світових процесів просто «з любові до цього мистецтва». У всіх держав є конкретні цілі, яких вони досягають інформаційними важелями. Зокрема, стосовно України, це конкретна мета дестабілізації соціально-політичної ситуації, що виливається у поширення наративів про «failed state». Наприклад, про те, що лікарні, буцімто, не готові приймати пацієнтів. Іншим контекстом активних заходів Кремля є те, що боротьба з пандемією відбувається на фоні підготовки усього світу до президентських виборів у США. У зв’язку з цим Росія через своїх агентів впливу в Україні проводить операції, спрямовані на руйнацію українсько-американських відносин та втручання у вибори США, дискредитуючи Україну. Окремо слід також вивчати кейси, пов’язані з демонізацією Білла Гейтса в усьому світі, а також надпотужний фейк про те, що зв’язок 5G поширює вірус. На мою думку, до роздмухування цієї маячні могли також докласти рук режисери «Кремлівуду». Що ж до питань послаблення санкцій, то, у двох словах, – це абсурд, хоча б тому, що, якби Росія так піклувалася про міжнародне співробітництво та підтримку у протидії коронавірусу, то сама б, ініціативно, скасувала свої контрсанкції проти західних країн, як жест доброї волі», – зазначає експерт.

Важко повірити у щирість російських намірів. Країна, що хоче стати спільним фронтом проти пандемії, не буде ловити рибу в каламутній воді і створювати дезінформаційні хвилі. На центральному телебаченні РФ виходять сюжети про Білла Ґейтса як «бенефіціара» коронавірусу, водночас у більшості країн такого роду інформація «живе» тільки на маргінальних ресурсах, так само як і теорія змови про зв’язок 5G. Антивакцинатори, конспірологи і ксенофоби всіх сортів – це та публіка, яка охоче сприймає будь-які «альтернативні факти» про COVID-19, а Росія роками працювала з цими соціальними групами в усьому світі, тож період пандемії у цьому сенсі – «золоті часи».

«Основні теми російської дезінформації – дискредитація Європи та США, атака на український інформаційний простір та нав’язування теми скасування санкцій. Ще з кінця минулого року в російських медіа активно поширювалися конспірологічні теорії про злочинну змову західного світу і про те, що коронавірус – це вигадка США та особисто Дональда Трампа й Білла Ґейтса. Одночасно з цими меседжами кремлівські пропагандисти розповідали про слабкість ЄС, нездатність європейських країн подолати кризу та неминучий крах ідеї Шенгенської зони. Росія демонструвала невразливість до хвороби та створювала собі імідж героїні-рятівниці, яка «роздавала допомогу» «нужденним європейським країнам». Щоправда, акт «гуманітарного спасіння» від Кремля був черговою виставою для порятунку самого себе. Мета Росії – переконати європейців у необхідності зняття санкцій, – так оцінює російську інформаційну кампанію Вікторія Романюк, заступниця головного редактора StopFake. – Російські видання повідомили, що у Бундестазі порушать питання про скасування обмежень для спільної боротьби з коронавірусом. Німецьким героєм агітпропу, який закликав це зробити, став член міжнародного комітету німецького Бундестагу Вальдемар Гердт. Але Гердт – це відома маріонетка Кремля, виходець із Казахстану, депутат від ультраправої «Альтернативи для Німеччини». Він неодноразово відвідував тимчасово окупований Крим та брав участь у російському економічному форумі в Ялті. Слова цього проросійського політика є його особистою думкою і не представляють офіційної позиції Німеччини. А що ж Україна? Пропаганда тут не є надто оригінальною та просуває традиційний набір тем: «Україна – недодержава», «Україна – проєкт ЄС і США», «українці прагнуть повернутися в СРСР», «українці – фашисти» і, звісно, «без Росії нам не здолати ні кризу, ні коронавірус».

Пандемія як інформаційний привід заглушила всі інші актуальні теми. Про війну в Україні в Європі майже не чути, і це наводить на тривожні припущення. Ослабленому Заходу Росія, вочевидь, пропонуватиме черговий reload, який передбачатиме повернення пострадянського простору в орбіту впливу Кремля. Це явно постколоніальний підхід і спроба позбавлення України та інших колишніх республік СРСР суб’єктності у зовнішній політиці. Жодних реальних підстав для таких «компромісів» немає. Наша країна залишається вірною своєму цивілізаційному вибору і попри всі випробування не дала жодного приводу ставити його під сумнів.

Степан Назаренко – український журналіст, публіцист, волонтер.

Схожі публікації
Аналітика та дослідженняОгляд Україна Брюссель

40% респондентів бачать у пандемії конспірологію - результати опитування

Огляд Україна БрюссельСуспільство

Земля для українців або історія одного мораторію

КоментаріОгляд Україна Брюссель

Дезінформація може вбити

Огляд Україна Брюссель

Які уроки Чорнобиля корисні в боротьбі з COVID-19?