Сергій Цівкач: «Інвестори не втратили інтересу до України під час пандемії»

Криза із COVID-19 не призвела до того, що інвестори перестали цікавитися Україною, радше навпаки: іноземні компанії, зокрема європейські, більш стримано ставляться до віддалених територіально виробників і шукають нових – ближче до них, каже директор Офісу із залучення та підтримки інвестицій UkraineInvest Сергій Цівкач. В інтерв’ю журналу «Огляд Україна Брюссель» він розповів, що зараз в України є можливість підтвердити статус привабливої для інвестицій країни. За його словами, є багато змін на краще, але чимало питань ще потрібно розв’язати.

Експерти кажуть про холодний інвестиційний клімат в Україні. Як Ви вважаєте, чи потеплішав він останнім часом?

У нас відбувається багато позитивних змін у регуляторній політиці. Україна покращила позицію в рейтингу легкості ведення бізнесу. Уряд Дениса Шмигаля й надалі веде роботу в цьому напрямку.

Інвестклімат у 2020 році поліпшувався завдяки багатьом змінам та реформам. Серед них – дерегуляція та спрощення умов ведення бізнесу, реформа системи обігу сільськогосподарських земель, запуск конкурентної моделі ринку газу (реорганізація НАК «Нафтогаз»), реформа системи внутрішнього водного транспорту, завершення основного етапу децентралізації, початок реформи містобудування, лібералізація ринку виробництва та експорту спирту, створення електронного порталу «Дія» та масштабна цифровізація адміністративних послуг, створення Національного офісу інтелектуальної власності.

Водночас треба розуміти, з якими викликами зіштовхнулися не тільки Україна, а й увесь світ у 2020 році. Тому зростання йшло не такими стрімкими темпами, які потрібні Україні. Але криза не призвела до того, що інвестори перестали цікавитись українським ринком. Навпаки, ми в UkraineInvest бачимо дуже багато запитів від компаній, які внаслідок світової, регіональної або національної кризи, спричиненої пандемією, починають дивитися на Україну як на перспективну державу для співробітництва.

Пане Цівкач, а як змінив COVID-19 ці запити? Може, з’явилися нові напрямки співпраці? Чи, навпаки, зникли старі?

Так, зміни є. Наприклад, останнім часом надходять запити на виробництво захисної продукції – тобто, з релокації підприємств цього профілю. За статистикою, кожну п’яту поставку халатів, масок та іншої захисної продукції в розвинуті країни Європи під час пандемії не було виконано вчасно. Ці товари вироблялися в певних азійських та інших країнах світу. Вони не очікували зростання попиту у стільки разів і, відповідно, не змогли забезпечити постачання, але при цьому оформлювали всі замовлення, які до них надходили. Тепер деякі країни задумалися, як диверсифікувати виробництво, розмістивши його в різних регіонах чи частинах світу. Вони не планують піти з тих країн, які не забезпечили поставки, але хочуть мати альтернативні контракти з державами, зокрема в Європі. Для того, щоб бути більш захищеними на випадок наступних хвиль пандемії чи загострення економічної кризи.

Ми також бачимо зростання інтересу до України у сфері концесій, державно-приватного партнерства. Цьому сприяє новий закон про концесії 2019 року. Торік в Україні відбулася найбільша концесія за всю історію незалежності держави – підписано договір про передачу порту «Ольвія» у Миколаєві в управління катарській групі QTerminals. Сума угоди складає 127 млн доларів США інвестицій. Також буде вкладено 80 млн гривень у розвиток інфраструктури.

Ми бачимо велику зацікавленість інвесторів в об’єктах української приватизації. Зокрема, активно пішла приватизація спиртової галузі. Молдавська компанія придбала один завод «Укрспирту» за 120 млн гривень. Тобто, це іноземний інвестор, який приходить в Україну. І Фонд державного майна готує до приватизації ще велику кількість об’єктів, зокрема в цій сфері. Це є ефективним шляхом залучення інвестицій. Ми з фондом дуже плідно працюємо й завжди промуємо готові до приватизації об’єкти.

Однак нам потрібно бути проактивними. Ми не можемо зупинятися на тому, що зараз інвестори через кризові явища у світі звертають на нас більшу увагу, ніж раніше. Скажімо відверто: вони звертають увагу не тільки на нас. Вони дивляться й на інші країни, починають змінювати парадигму мислення щодо традиційних інвестиційних партнерів. Тому розглядають різні варіанти. Ми маємо бути продуктивними, забезпечити розвиток законодавства, інвестиційної політики та стимулювання. Слід підготувати більш комфортні умови для інвестування компаній в Україні – як українських, так і іноземних. Адже нам не треба створювати переваги для іноземного інвестора, нам треба забезпечити рівні умови ведення бізнесу для всіх підприємців в Україні. І це стимулюватиме як внутрішній, так і зовнішній інвестиційний ринок. За оцінками міжнародних організацій, близько 170 держав зараз матимуть падіння або скорочення валового внутрішнього продукту. Тож треба розуміти, що всі ці країни будуть змінюватися, висувати нові пропозиції, думати над тим, як більш ефективно залучати інвестора.

В Україні серед таких ініціатив можна згадати, по-перше, нещодавно ухвалений президентський Закон щодо стимулів для значних інвестицій. Мова про те, що інвестиції у понад 20 мільйонів євро, які буде реалізовано протягом 5 років в Україні і які створять щонайменше 80 робочих місць, можуть отримувати до 30% державної допомоги від обсягу інвестиції. Ця допомога передбачає звільнення від сплати окремих податків, ввізного мита за нове устаткування, що необхідне для реалізації інвестиційного проєкту, надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування на пільгових умовах, будівництво коштом державного, місцевих бюджетів необхідної інфраструктури, сприяння у процесі під’єднання до мереж тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій. Усе це буде закріплено в контракті, який підпише з інвестором український уряд. 17 грудня 2020 року Верховна Рада ухвалила закон №3760, зараз він очікує на підпис Президента України. Для виконання цього закону Кабінету Міністрів України буде необхідно ухвалити низку нормативно-правових актів: про вимоги до техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проєкту, методологію розрахунку обсягу державної підтримки для реалізації інвестиційних проєктів. Державна підтримка інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями допоможе залучити стратегічних інвесторів, підвищити інвестиційну привабливість України, а також збільшити конкурентоспроможність української економіки.

На Вашу думку, в Україні є прозорі й передбачувані умови ведення бізнесу з державою?

Якраз цей закон передбачає те, що такі умови щодо співпраці держави та приватного інвестора буде прописано в окремій угоді між інвестором і урядом України. Тобто, це велика перевага для інвестора й досить значний стимул вважати Україну довгостроковим надійним партнером.

Ми повинні дбати про розвиток регіонів, зважаючи на їхню специфіку та конкурентні переваги. Нам слід розвивати інновації, підтримувати дослідницькі центри й усі проєкти, орієнтовані на майбутнє. Адже якщо ми будемо вимальовувати класичні формули для того, щоб наздогнати наших сусідів, то це в нас може зайняти 30-40 років. Нам треба думати наперед. Очевидно, що краще почуваються ті компанії, які впроваджують інновації, цифрові підходи до управління. Міністерство цифрової трансформації України напрацювало цілу низку таких ініціатив. Ви можете тепер дуже швидко зареєструвати компанію й отримати ліцензію. Люди значно менше використовують паперові носії – завдяки додатку державних послуг «Дія». Зараз уряд також готує реформу, яка називається «Дія Сіті». Вона передбачає створення віртуальної вільної економічної зони для IT-компаній. Тобто, в Україні ці компанії зможуть вести бізнес із меншими податками, за спрощеними процедурами. І це також привертатиме увагу до нашої країни.

Ми маємо презентувати Україну як привабливу країну для релокації виробничих підприємств різних галузей, включаючи агропереробку, легку промисловість, технологічні підприємства тощо. І при цьому нам треба думати про такі компанії, які створюють високу додану вартість. Одним із пріоритетів, звичайно ж, є агропереробка. Наша держава має достатню кількість аграрної сировини. Водночас кількість виробленої у нас готової продукції є недостатньою. В Україну щороку імпортують такі продукти на мільярди доларів США. Проаналізувавши конкретні показники, ми побачили, що на території нашої країни можна швидко забезпечити створення агропереробних підприємств з обсягом приблизно 700-800 мільйонів доларів США. Також і в інших секторах економіки імпортозаміщення може стати привабливим для інвесторів, коли вони придивлятимуться до країни. При створенні своїх підприємств або інвестуванні у фінансові структури інвестори завжди дивляться: а де ринок збуту? хто купуватиме цей товар? місцевий ринок або сусіди? чи йдеться про глобальні ринки? Ми не можемо впливати на глобальні ринки безпосередньо, а тільки на якісь певні тенденції. Тому нам потрібно збільшувати попит на місцевому ринку. Якщо ми беремо українську сировину, переробляємо її десь у сусідній країні, а потім вона повертається як дитяче харчування, напівфабрикати тощо, то додана вартість на 80-90% залишається у країні-виробнику. Ба більше, у нас не створюються робочі місця, не сплачуються податки, але потім виникають питання з побудовою доріг, лікарень тощо. Ми над цим теж думаємо й розробляємо програми з релокації індустріальних підприємств та індустріального аутсорсингу. Концепцію відповідної програми вже розроблено, і ми маємо надію презентувати її до середини лютого. Після цього ми забезпечимо масштабну кампанію з пошуку інвесторів. Нам потрібно розповідати про конкретні проєкти, які можна реалізувати вже сьогодні, показуючи, як і де внутрішній або зовнішній інвестор може заробити кошти, одночасно створивши робочі місця та сплачуючи податки в Україні. І найважливіше – розвиваючи міжнародний імідж нашої держави. Тому що кожен інвестор, який зайшов в Україну й успішно веде свою діяльність, приведе за собою як мінімум ще 3-5 інвесторів. Вони діляться інформацією один з одним. Але інвестор, який вийшов із нашої країни через поганий досвід, відштовхує від України, напевно, 10-20 інвесторів, якщо не більше. Негативні новини ширяться набагато швидше, ніж позитивні. І нам потрібно змінювати цю парадигму.

Чи зменшилася бюрократія при оформленні паперів для інвестування, для започаткування проєктів з інвестиціями? Чи полегшилася останнім часом процедура для іноземних інвесторів?

Сама система відкриття бізнесу є більш спрощеною, і вона працює. Відкрити бізнес не є проблемою в Україні. Проблеми інколи виникають при оформленні дозволів на ту чи іншу діяльність. Ідеться про побудову об’єкта або отримання якоїсь специфічної – наприклад, видобувної – ліцензії. Тут може бути сіра зона або непорозуміння між сторонами. І ми такі проблеми бачимо, зокрема на рівні регіонів. Я маю на увазі не тільки корупцію. Так, можливо, у когось десь на рівні регіону є бажання вплинути на процес із якоюсь для себе перевагою. Ми, до речі, нечасто чуємо про таке останнім часом. Місцевій владі потрібно створювати більш комфортні умови для співпраці з інвестором, що сприятиме залученню інвестицій в регіон Їм треба розвиватися й розуміти, що інвестор прийшов до тебе не просити щось, а дати – у вигляді інвестицій, робочих місць і податків, які будуть сплачуватися у тебе в регіоні.

UkraineInvest якраз і працює з цими питаннями. До нас приходять іноземні інвестори, і у нас є окремий підрозділ, який займається правовими питаннями й регуляторною політикою. Ми допомагаємо інвесторам розв’язати їхні проблеми, звертаючись до відповідних державних органів. Співпрацюємо ми й із правоохоронними органами, якщо в інвесторів виникають проблеми в цій галузі. За останні три місяці нам вдалося таким чином залучити, розблокувати інвестиції в Україну на суму 275 млн доларів США. І це наша щоденна робота. Так, до кінця поточного року планується запровадити цифровізацію країни, що значно зменшить бюрократичні та корупційні ризики.

Нещодавно виникла проблема з іноземними інвесторами у галузі відновлюваної енергії, яким Україна заборгувала. Як Київ збирається розв’язувати це питання?

Це дуже суттєве питання. Після зміни тарифів виникла певна заборгованість, проте уряд активно працює над цим. Ми також долучалися до процесу й шукали, як можна використати фінансові інструменти для того, щоб знайти рішення. Зараз розглядають кілька варіантів, і ми сподіваємося на те, що проблему буде розв’язано найближчим часом.

Ви казали про регіони, розвиток яких є надзвичайно важливим питанням для економіки України. Як відбувається інвестування у вугледобувних регіонах України? Як іде переформатування цих міст? Чи заходять туди іноземні інвестори? Є інформація, що Німеччина готова інвестувати у такі проєкти.

Так, цей процес називається «Справедлива трансформація вугільних регіонів». Ми працюємо з Міністерством енергетики в цьому питанні. Загалом Україна та Німеччина започаткували нове енергетичне партнерство за 5 напрямками (енергоефективність, декарбонізація, відновлювані джерела енергії, воднева енергетика, трансформація вугільних регіонів).

І вже є домовленості про виконання 4 пілотних проєктів з трансформації вугільних регіонів, де буде здійснено фізичне закриття вугільних шахт. Першими закриють шахти «Великомостівська» (Львівська область) та «5/6» (Мирноград), їхні території трансформують у туристичний та технологічні кластери.

Також започатковано ініціативу щодо створення Мультипартнерського фонду, метою якого буде координувати та залучати міжнародну фінансову й технічну допомогу для втілення в життя пілотних проєктів трансформації вугільних регіонів і фізичного закриття шахт.

Ми долучаємося до створення ідеології, середовища для розвитку підприємництва, залучення інвестицій у тих містечках, де закриють шахти. У програмі релокації виробничих підприємств буде підрозділ зі справедливої трансформації вугільних регіонів. Цей процес непростий. Треба розуміти, що шахтарі – це така трудова каста, яка працюватиме тільки у певних галузях. Не можна різко змінити кваліфікацію з роботи в шахті на, скажімо, збирання овочів чи фруктів або ресторанний бізнес. Це неможливо. Ці люди працювали на шахті, що заслуговує на повагу. Наш офіс разом з урядом повинні надати їм приємні та пристойні пропозиції з працевлаштування.

Чи є нові інвестиції в аеропорти України, зокрема регіональні?

Так. Наприклад, уже оголошено конкурс на побудову злітної смуги Закарпатського аеропорту, виділено кошти на техніко-економічне обґрунтування (ТЕО). До UkraineInvest зверталися інвестори, яким цікавий цей проєкт, а саме побудова вже інфраструктури аеропорту. І зараз Мінінфраструктури й Мінекономіки працюють над переліком об’єктів, які повинні першочергово виходити на систему державно-приватного партнерства. Тобто, робота, безсумнівно, йде. Нещодавно ми провели зустріч з Агенцією з державно-приватного партнерства, яку створено в Міністерстві економіки. Говорили якраз про необхідність збільшення кількості проєктів державного партнерства в Україні та їхнє забезпечення. Наш офіс може цьому сприяти. Сподіваємося, що ця агенція матиме більше можливостей для розробки техніко-економічних обґрунтувань та залучатиме в Україну інвесторів до співпраці.

Які країни найбільш активні в інвестуванні в Україну?

Якщо говорити про реальних інвесторів, які дійсно найбільше інвестують в Україну, то це Нідерланди, Великобританія, Швейцарія, Німеччина, Австрія, Франція.

Але якщо подивитися за статистикою, то лідером є Кіпр. Але треба розуміти, що кінцевими бенефіціарами кіпрських компаній часто виступають резиденти інших держав, зокрема й України. Тобто, було б перебільшенням сказати, що кіпріоти – це найбільші інвестори в Україну. Просто цю юрисдикцію деякі компанії використовують для оптимізації оподаткування.

А загалом лідирує Німеччина. У нас дуже багато німецьких підприємств. Німецьке партнерство є для нас стратегічно важливим, їхні технології, прагматичний підхід до побудови виробництва й ланцюгів постачання є зразком не тільки для нас, а й, напевно, для всього світу.