НовиниОригіналСуспільство

У Росії зростає невдоволення. Для кого це небезпечно?

Russia protest

Незалежних соціологічних служб, як і незалежних медіа, у Росії залишається вкрай мало. Ті, що ще працюють в РФ, носять тавро “іноземних агентів”, як от відомий “Левада-центр” – один з небагатьох “барометрів” суспільних настроїв у країні. Недавно ця організація оприлюднила низку соціологічних досліджень, які зафіксували певні зміні у настроях росіян.

По-перше, “просів” рейтинг самого Володимира Путіна. Серед тих громадян, які визначилися зі своїм вибором і готові голосувати сьогодні, 49%  підтримують чинного президента РФ. Для порівняння: після анексії Криму, за даними того ж “Левада-центру”, популярність Путіна зростала: від 60% у квітні 2014-го до 70% у січні 2018-го. Далі почалося падіння, мінімумом якого став згаданий вище показник у 49%. Серед усіх опитаних чинного президента готові підтримати лише 32%, і це так само мінімум від 2014-го.

У демократичній країні такий тренд однозначно сприйняли б як втрату довіри населення і перспективи для опозиції. Як відзначив у своєму інтерв’ю українському виданню “Главком” Лев Гудков, науковий керівник “Левада-Центр”, ядро прибічників Путіна від 2017-го скоротилося удвічі. Втім про бодай якісь шанси для демократів та інших “незгодних” говорити сьогодні не доводиться: рейтинги потенційних кандидатів в РФ навіть для таких “приручених” опозиціонерів як комуніст Геннадій Зюганов чи одіозний  Володимир Жириновський становлять 3% і 5% відповідно. Ув’язнений Олексій Навальний має близько 1% підтримки. Це можна пояснити ізоляцією Навального в колонії суворого режиму. Втім загальна тенденція така, що політичне поле у Росії залишається фактично безконкурентним навіть в умовах падіння популярності Путіна.

Разом і з тим у Росії відмічається зростання протестних настроїв. За даними “Левада-Центру”, найбільш вірогідними росіяни вважають протести з економічними вимогами. Таких нині в РФ 30%. Однак готових брати участь у таких протестах лише 21%. Що не так вже й мало для Росії, де навіть в голодні 1990-х таких громадян налічувалось не більше 30%. Як відзначають у “Левада-Центрі”, найбільш схильними до протестів є малозабезпечені громадяни, що живуть у провінції. Втім ця категорія населення мало здатна до самоорганізації, тому попри загальні тривожні очікування, соціальний вибух в РФ найближчим часом навряд чи можливий. Репресивні органи путінського режиму проведи чималу роботу із зачищення опозиційного поля: усі потенційно небезпечні для влади організації оголошують “іноземними агентами” або “екстремістами”, чим обмежують або унеможливлюють їхню діяльність. Але попри цензуру й боротьбу з інакомисленням, невдоволення в РФ наростає.  У квітні 2018-го року росіяни випромінювали оптимізм: 60% вважали, що справи в країні рухаються в правильному напрямку і лише 26% мали протилежну думку. Нинішня картина не така райдужна: “всьо путьом” сьогодні для 48% громадян, а  44% впевнені, що країна йде хибним шляхом.

Соціологія також дає змогу оцінити ефективність російської пропаганди. Згідно з останніми опитуваннями “Левада-Центру”,  50% росіян впевнені у тому, що в загостренні на Донбасі винні США і країни НАТО, 16% звинувачують у цьому Київ і лише 4% – Москву. Разом із тим, у те, що повномасштабної між Росією та Україною не уникнути вірять тільки 3%, а 36% вважають такий варіант цілком можливим. Разом із тим, серед ключових подій листопада цього року загострення на Донбасі називають лише 4% росіян, значно більш топовими для росіян є теми коронавірусу на аварія на шахті “Листвяжна”, що на Кузбасі. Це свідчить про те, що попри намагання пропагандистів зробити Україною головним інформаційним тлом, увага громадян все ж  більшою мірою прикута до внутрішніх подій.

Рейтинги влади, протестні настрої і загальна оцінка ситуації самими громадянами сьогодні повернулися на рівень кінця 2013-го, “докримського року”. І для сусідів Росії  це доволі тривожний сигнал. Щоб посилити власний авторитет, Путін цілком може шукати власну історію успіху ззовні – у “збиранні земель”. Задля впевненості в собі і пророщування популярності кремлівський лідер може вдатись до різного роду авантюр: аншлюс Білорусі, атака України. На останнє він наважиться тільки у випадку, коли ці дії справді принесуть тріумф. Паралізуючі санкції Заходу чи великі втрати під час агресії в Україні – це те, що знищить рейтинг Путіна, а не приростить його популярність.

Степан Назаренко

Схожі публікації
НовиниСуспільство

На фоні напруженості з РФ в Україну збираються євродепутати та керівництво Нідерландів

ОпініяСуспільство

РФ: підсумки 2021 року. Частина 2

НовиниСуспільство

Україна та Канада виступають єдиним дипломатичним фронтом на тлі агресивних дій РФ

БезпекаНовини

Велика Британія надала Україні протитанкове озброєння