БезпекаСуспільство

Узурпація Дня Перемоги Росією

Наступного тижня в суботу Брюссель відзначатиме День Європи – день, коли в 1950 році Шуман виголосив свою промову в Парижі, народивши ідею єдності раніше розірваних війною країн Європи – ідею Європейського Союзу. Того ж дня – 9 травня, Росія проведе повітряний парад святкування 75-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні. Перемога відзначається також і в Європі 8 травня – зі словами “Ніколи більше”, тоді як у Росії ці слова – “Ми можемо повторити”.

Сучасна Російська Федерація є правонаступницею СРСР. В першу чергу це відноситься до виконання зобов’язань за міжнародними договорами, підписаними Радянським Союзом. Але судячи з усього, Росія “на правах імперії” намагається привласнити собі і всі досягнення Радянського Союзу, а саме, перемогу в німецько-радянській війні 1941-1945 років. Забуваючи при цьому, що поняття “Росія” і “Радянський Союз” зовсім не тотожні, тому як Радянський Союз складався не тільки з Росії, а також і шістнадцяти (не забуваємо про Карело-Фінську РСР) різних республік.

Президент Росії Володимир Путін в 2010 році заявив в прямому ефірі, що Росія перемогла б у німецько-радянській війні без допомоги інших радянських республік – тому що “Росія – це країна переможців”. Ніби Росія зазнала понад 70% втрат Радянського Союзу, і саме тому війна була виграна за рахунок людських та індустріальних ресурсів Росії.

Відсутність логіки в словах Путіна очевидна. Адже який же зв’язок може бути між кількістю людських втрат у війні і обсягом індустріальних ресурсів, використаних для досягнення перемоги? І взагалі, яким чином великі втрати можуть свідчити про великий внесок в перемогу?

Ось простий і очевидний приклад: Китай у Другій світовій війні також поніс колосальні втрати – до 20 мільйонів чоловік. Але про вирішальний внесок Китаю в перемогу над Японією чомусь не говорять. Всі знають, що вирішальний внесок у перемогу над Японією внесли Сполучені Штати Америки, людські втрати яких були в десятки разів менше.

Найгірше, що можна зробити – це пишатися втратами свого народу у війні! Адже це – страшна ціна перемоги!

Кожна з республік колишнього СРСР заплатила свою ціну за перемогу над нацизмом і фашизмом. Наприклад, в Україні, територією якої війна неодноразово прокотилася нещадним вихором, було мобілізовано до 7 мільйонів мешканців, що становило до 25% військових в рядах Червоної Армії. Українці становили значну частину вищого командного складу Червоної Армії – серед генералів і адміралів їх було понад 300. Більше половини радянських фронтів очолювали маршали і генерали українського походження. В тилу німецьких військ на території України воювали понад 50 тисяч радянських партизан, численні підпільні організації, збройні формування українських націоналістів.

За мужність і відвагу, проявлені в боях, українці та вихідці з України тільки від СРСР отримали 2,5 мільйона орденів і медалей (із загальної кількості 7 мільйонів). Близько 2100 українців стали Героями Радянського Союзу, 32 – двічі Героями, а пілот Іван Кожедуб – найбільш результативний ас антигітлерівської коаліції – тричі Героєм.

Загальні безповоротні втрати військовослужбовців українського походження становлять від 3 до 4 мільйонів осіб (убитими, загиблими в полоні, зниклими без вести, померлими в госпіталях). Кожен другий з тих, хто вижив, залишився назавжди інвалідом.

У зоні окупації загинули від 4 до 5 мільйонів мирних мешканців. Було знищено 714 міст і сіл міського типу, понад 28 тисяч сіл, залишено без житла 10 мільйонів людей. На території України було створено понад 250 концентраційних таборів і таборів примусової праці. 2,4 мільйона вихідців з України вивезли на примусові роботи до Німеччини. Україна втратила більш, ніж 40% свого економічного потенціалу, було знищено 419 тисяч промислових об’єктів. Все це на довгі десятиліття вплинуло на характер розвитку промислового виробництва, сільського господарства, на матеріальний стан людей.

Крім українців і росіян, найбільше в рядах Червоної Армії воювало вихідців з Узбекистану, Білорусі, Казахстану, Грузії, Азербайджану, Вірменії.

З Узбекистану до лав Червоної Армії були відмобілізовані понад 1,4 мільйона чоловік, з яких понад 650 тисяч загинули або пропали без вісті. 120 тисяч громадян Республіки були нагороджені бойовими орденами і медалями, 338 стали Героями Радянського Союзу.

З Білорусі до лав Червоної Армії було відмобілізовано понад 1,3 мільйона чоловік. 300 тисяч білорусів були удостоєні орденів і медалей. 441 білорус став Героєм Радянського Союзу, четверо – двічі героями. При цьому Білорусь, яка більше трьох років перебувала під окупацією, втратила близько 3 мільйонів жителів. Було зруйновано 209 з 270 міст і районних центрів, 9200 сіл, понад 100 тисяч виробничих об’єктів.

З Казахстану в Червону Армію було відмобілізовано від 1,2 до 1,3 мільйона осіб. Це надзвичайно високий показник, так як становив майже чверть усього населення Республіки. З них на фронтах війни загинули від 410 до 630 тисяч. Більше 500 уродженців Казахстану були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, двоє стали двічі Героями.

Грузія направила до лав Червоної Армії більш ніж 700 тисяч військовослужбовців, з яких понад 300 тисяч загинули. 280 уродженців Грузії були відзначені бойовими орденами і медалями, 164 стали Героями Радянського Союзу, один – двічі Героєм.

З Азербайджану до лав Червоної Армії було відмобілізовано від 600 до  700 тисяч осіб, з яких кожен другий (від 300 до 350 тисяч) загинув. Понад    400 тисяч уродженців Азербайджану були нагороджені бойовими орденами і медалями, 123 стали Героями Радянського Союзу, двоє – двічі Героями.

Вірменія направила в Червону Армію понад 500 тисяч осіб, з яких понад 200 тисяч загинули. Понад 70 тисяч уродженців Вірменії були нагороджені бойовими орденами і медалями, 107 стали Героями Радянського Союзу.

Також варто пам’ятати, що перемога Радянського Союзу у війні стала можливою завдяки підтримці союзників. В першу чергу, Сполученим Штатам Америки, Великої Британії з її домініонами і колоніями, а також десяткам інших країн у всьому світі. Адже бойові дії проти нацистської Німеччини велися в Європі, Африці, Азії і в водах всіх океанів.

Що стосується Великої Британії, то ця країна воювала проти гітлерівської Німеччини з самого початку Другої світової війни і до самого кінця – з вересня 1939 року і до травня 1945 року. Тобто значно довше, ніж Радянський Союз, який хоч і вступив у війну 17 вересня 1939 року, але почав воювати проти Німеччини тільки в червні 1941 року. До цього часу СРСР був стратегічним союзником Німеччини, підтримуючи її масштабними поставками зерна, нафтопродуктів, нікелю, марганцевої і хромової руди, фосфатів, таким чином, безпосередньо підтримуючи нацистів в їхній війні проти британців. В таких умовах протягом цілого року – між розгромом Франції і нападом Німеччини на СРСР, тобто з червня 1940 року по червень 1941 року – Велика Британія зі своїми домініонами і колоніями фактично самостійно протистояла Гітлеру і його союзникам, на відміну від Радянського Союзу, який ніколи самостійно не протистояв військовій могутності Німеччини. Чому ж тоді російські пропагандисти продовжують використовувати старий міф про те, що Радянський Союз витримав на собі “основну ношу війни” проти Німеччини? А як же щодо Великої Британії?

Починаючи з 1940 року британці, а з 1942 року також й американці, здійснювали стратегічні авіаційні бомбардування території Німеччини і її союзників. Вони зробили величезний внесок в підрив економік цих країн. Без масових ударів з повітря по об’єктах промисловості війна могла б затягтися на невизначений термін. При такому сценарії Німеччина, наприклад, могла встигнути завершити розробку ядерної зброї, а Сполучені Штати Америки –  застосувати свою ядерну зброю в Європі.

Також необхідно пам’ятати про ту допомогу, яку Радянський Союз отримав від союзників по програмі ленд-лізу. Ці поставки здійснювалися через Тихий океан, Іран, Арктику, Чорне море – в залежності від ситуації на театрі військових дій. Протягом 1941-1945 років СРСР отримав 22150 літаків, 12700 танків,  51503 легкових позашляховиків і всюдиходів, 375883 вантажних автомобілів, 35170 мотоциклів, 8218 гвинтівок, 131633 одиниць автоматичної зброї, 12997 пістолетів, 345735 тонн вибухових речовин, 2,67 мільйонів тон  нафтопродуктів, 331066 літрів спирту, продовольство і медикаменти у величезних кількостях.

Значення ленд-лізу ілюструє, наприклад, такий факт. За роки війни Радянський Союз втратив більше танків і САУ, ніж випустила радянська промисловість: 96500 проти 95252. Тобто без допомоги по ленд-лізу ситуація з бронетехнікою була б катастрофічною.

Всього Радянський Союз отримав тільки від США допомоги на 11,3 млрд. дол. США (більше 163 млрд. дол. США за сучасним курсом), з яких було сплачено лише 0,4% суми (з урахуванням інфляції). А адже ще була допомога від Великої Британії!

Який же висновок можна зробити з вищесказаного?

Росія не виграла б війну без України і допомоги інших Республік колишнього Радянського Союзу. Більш того, Радянський Союз не виграв би війну без допомоги інших учасників антигітлерівської коаліції.

Сучасному поколінню варто з абсолютно однаковою повагою ставитися до вкладу кожної країни в Перемогу над нацизмом і фашизмом. А також завжди пам’ятати про те, яку страшну ціну людство заплатило за мир. Тоді ні в кого не стануть виникати думки на зразок “можемо повторити”. Навпаки – буде  з’являтися бажання докласти всіх зусиль для того, щоб “ніколи знову”!

Вперше опубліковано на https://www.moderator.az/ru/news/431873.html

Схожі публікації
БезпекаНовини

Facebook не може перешкодити російському втручанню в американські вибори

НовиниСуспільство

Рішення Конституційного Суду України може вплинути на безвіз з Євросоюзом

Аналітика та дослідженняСуспільство

Українці розчаровані в реформах, але готові підтримувати одне одного

НовиниСуспільство

Справа «скіфського золота»: Україна добилася відводу проросійського судді

Worth reading...
Київ і Москва: від партнерства до конкуренції