Відкритий лист до Прем’єр-міністра Бельгії Барта Де Вевера

Пане Прем’єр-міністре,

нам боляче читати новини, в яких вам приписують думку, що Європі знову слід думати в категоріях make a deal with Russia.

Ми щиро хочемо вірити, що це неточна інтерпретація ваших слів. Бо якщо ні — це звучить як повернення до тієї самої логіки, яка вже один раз привела Європу до катастрофи.

Після 2014 року Росії вже дали шанс. З нею продовжували торгувати. З нею продовжували будувати залежності. Заради економічного комфорту Європа закривала очі на те, що війна проти України вже почалася. Ми всі знаємо, чим це закінчилося: Бучею, Маріуполем, Ізюмом, масовими похованнями, катівнями і найбільшою війною на європейському континенті за покоління.

Саме тому нам особливо боляче чути подібні слова від вас.

Бо ви були в Бучі. Ви бачили, що Росія приносить туди, куди приходить. Ви знаєте, що це не абстрактна геополітика і не теоретична дискусія. Це вбиті цивільні, зламані міста, зруйновані долі і спроба стерти з карти цілу націю.

І саме тому важко зрозуміти, як після всього цього можна знову говорити мовою “угоди” так, ніби йдеться про звичайного партнера, з яким просто треба перезапустити відносини.

Ми розуміємо реальність. Ми знаємо, що Бельгія, як і значна частина Європи, роками будувала частину своєї промислової та енергетичної моделі у зв’язку з Росією. Ми знаємо, наскільки складно розривати старі ланцюги постачання, перебудовувати ринки, відмовлятися від звичних і дешевших маршрутів. Ми розуміємо внутрішній політичний і економічний тиск.

Але саме в цьому й полягає ціна суверенітету.

Його або оплачують завчасно — грошима, складними рішеннями, новими партнерствами, перебудовою економіки, — або потім оплачують кров’ю.

Не можна знову повторювати помилку після 2014 року. Не можна знову давати Росії гроші, час і простір на відновлення. Не можна знову повертатися до business as usual з режимом, який уже двічі нападав на Україну і щоразу сприймав поступки не як жест доброї волі, а як слабкість.

Мир потрібен усім. Найбільше — Україні. Але мир не може означати реабілітацію агресора. Мир не може означати новий кредит довіри рецидивісту. Мир не може означати фінансування наступної війни.

І тут Європа має бути чесною сама з собою.

Якщо навіть Джорджа Мелоні прямо каже, що нинішній хаос у світі і криза міжнародного права є прямим наслідком війни Росії проти України, то невже Європа досі не зробила висновків?

Невже кілька відсотків економії, дешевший ресурс, короткостроковий комфорт або інтереси окремих секторів справді важливіші за принципи міжнародного права, людські життя і довгострокову безпеку самого європейського континенту?

Бо правда проста: Росія не зупиниться на Україні, якщо відчує, що агресія знову окупається.

Дати їй перепочинок, дати їй гроші, дати їй відновити військовий потенціал — означає не уникнути великої війни в Європі, а лише відкласти її, зробивши дорожчою для всіх.

Ми звертаємося до вас не з ворожістю. Навпаки.

Ми звертаємося до вас як до людини, від якої чекали історичної ясності, принциповості та розуміння ціни ілюзій щодо Росії. Як до лідера країни, яку ми любимо, в якій ми живемо, яку багато хто з нас уже називає своєю домівкою. Як до Прем’єр-міністра держави, що може бути справді сильною не лише економікою, а й моральною позицією.

Ви є лідером цієї країни. Ви є одним із найпопулярніших прем’єр-міністрів в історії бельгійського прем’єрства. Ви є лідером тих людей, які у 2022 році відкрили українцям свої серця і двері. Лідером тих, хто через підтримку України відчув новий сенс життя, краще зрозумів, що означає жити з метою, з гідністю і заради справедливості. Ви — лідер саме цих людей. Ви — лідер саме цієї країни. І ми просимо Вас це пам’ятати.

Саме тому такі вислови з вашого боку є небезпечними. Вони ведуть лідерство не в той бік. Ми б хотіли, щоб Ваше лідерство проявлялося саме в тому, щоб і далі боротися за справедливість, а не повертати Європу до логіки компромісу з агресором.

Комунікація змінює враження. Ви самі обираєте, що саме комунікувати своїм людям. І в цьому теж полягає лідерство. Лідерство полягає не лише в тому, щоб констатувати те, що вже відбувається, а в тому, щоб брати на себе відповідальність за кроки, які ще не були зроблені, і за слова, які ще не були сказані. Проста констатація не пасує лідерові нації. Проста констатація фактів сьогодення не веде за собою людей. Саме комунікацією, саме вашим баченням, саме вашою вірою можна змінити хід історії. І саме до цього ми вас закликаємо.

Ми вдячні Бельгії за допомогу Україні. Ми бачимо її. Ми її цінуємо. Саме тому такі сигнали ранять особливо сильно.

Бо вони звучать як крок назад. Як згода з тим, що Європа знову може проміняти принципи на зручність. Як спокуса обрати короткий комфорт замість довгої безпеки.

Але історія вже не раз доводила: народи, які обирають хліб замість свободи, зрештою ризикують втратити і хліб, і свободу.

І якщо Європа знову повернеться до business as usual, це означатиме, що Бельгія і Європа будуть одними з перших, хто співфінансуватиме цю війну. Бо війна проти України не закінчиться, якщо агресора знову почнуть годувати грошима, контрактами і зручними формулами співіснування. Це буде співфінансування війни проти України. А в довшій перспективі — співфінансування війни вже в самій Європі.

Барт, ми дуже сподіваємося, що це лише помилка інтерпретації.

Бо сьогодні Європі потрібне не нове deal with Russia.

Сьогодні Європі потрібні пам’ять, гідність, стратегічна тверезість і справедливий мир — мир, який не стане паузою перед наступним вторгненням.