EN
FR
DEБезкоштовна медицина, квартира, забезпеченість роботою, безтурботне життя та багато чого іншого, про що можуть розповісти люди, які сумують за своїм «славним» минулим, або за життям в Радянському Союзі.
Однією із характерних рис російської пропаганди є те, що у своїх повідомленнях вона активно використовує ностальгію за СРСР, як ефективний інструмент впливу на різну аудиторію. Переважно – це люди, яким далеко за 40-50 і які застали Союз у всій своїй брежнєвській красі. Вони із посмішкою на обличчі пам’ятають ті прекрасні часи, коли трава була зеленіша, небо синіше, а в Радянському союзі всім жилося добре, ігноруючи всі негативні моменти.
Саме гра російської пропаганди на ностальгії сформувала у населення Криму, східних регіонів України негативне ставлення до Заходу (ЄС, НАТО, США), як «одвічних» противників СРСР, та до населення Західної України, як «бандеро-фашистів-націоналістів», які вбивають всіх, хто заговорить російською мовою. Про це і інше далі у нашій статті.
Туга за Батьківщиною
Ностальгія (від грецької νόστος – повернення додому і άλγος – біль) – це болісна туга за своєю Батьківщиною. Проте ностальгію неможливо звести лише до переживання туги за домом, минулим або Батьківщиною. Існує як мінімум сім інтерпретацій ностальгії. Найширшими є два розуміння ностальгії – бажання повернути попереднє становище і спроба одомашнити чужу навколишню дійсність.
Якщо мову вести про ностальгію за СРСР, то вона виражається у тузі за радянським ладом та суспільством, соціальною захищеністю, радянською культурою або естетикою радянського періоду.
Воно притаманне частині населення Російської Федерації, пострадянським країнам, а також громадянам Польщі, Німеччини, Румунії, Болгарії, Ізраїлю, Канади, США, які народилися в СРСР, тобто представникам «радянського покоління».
Ностальгія за СРСР в Україні
Згідно останнього дослідження, який провів Київський міжнародний інститут соціології, половина українців не шкодують про розпад Радянського Союзу, але при цьому кожний третій має протилежну думку (33,5%). Серед молоді (у віці до 30 років) 14 % шкодують про розпад СРСР, тобто йдеться про людей, які народилися після розпаду Союзу.
Звісно, ці цифри не є критичними, але вони свідчать про необхідність роботи з суспільством. Адже саме на ностальгії зіграла російська пропаганда, коли Росія окупувала Крим та розв’язувала війну на Донбасі.
СРСР – це країна мрій… Тобто ні, але ви згадайте.
Росія понад два десятиліття поспіль нав’язувала тези про те, що СРСР був казковою країною мрій й що сьогоднішня Росія – це і є той міфічний СРСР. Саме ці тези поширювалися на населення Криму та Сходу України, які спонукали їх підтримувати дії Кремля й навіть прагнути приєднання до Росії.
Все працювало у російській пропаганді для просування цих ідей: фільми серіали, книжки і висловлювання політиків. Адже основу для розв’язання війни Росія готувала заздалегідь, а події 2014 та подальші роки лише остаточно сформували вигідну картинку для російської пропаганди.
Основні наративи російської пропаганди, де використовується ностальгія за СРСР:
1) Росія – це як СРСР, тільки краще.
Росія у своєму образі намагається себе ототожнювати із Радянським союзом, мовляв подивіться у нас все так само, як і у СРСР, тільки на сучасний лад, тобто краще. За таких умов відбувається ідеалізація радянського минулого, заклики до його відродження. У нас відкриваються заводи, державою роздається житло, для всіх є робота, стабільна зарплата та соціальний захист. Ось такими фальшивими фарбами намагається намалювати роспропаганда паралельну реальність Росії.
2) США та НАТО – це зло, проти якого бореться Росія.
У своєму віртуальному світі Росія продовжує протистояти НАТО і США, як у часи холодної війни це робив СРСР. Ці вороги демонізуються і на них навішуються різні ярлики. Адже всюди Росії вважаються глобальні змови «жидомасонів», бандерівців зі Львову, які тільки і мріють завоювати Росію. Відповідно до цього, з’являється інший наратив про те, що США руками українців воює проти Росії.
3) Росія перемогла нацизм і фашизм.
Одним із ключових наративів російської пропаганди є наратив про «Велику перемогу» Росії у Другій світовій війні. Цей наратив використовує архетип помсти та жертовності, працюючи на емоційну складову, адже в його основі лежить образ фашизму як символу зла і Перемоги як тріумфу добра. І навіть зараз ці ідеї продовжують існувати в живій радянській ідентичності.
Це дає можливість російській пропаганді ототожнювати Росію із СРСР, а її ворогів із фашистами (георгіївська стрічка – елемент СРСР; українці – «бандеро-фашисти»; європейці-посібники фашистів тощо). І саме війну на Донбасі спеціально переведено в емоційну площину задля досягнення потрібного емоційного стану населення.
4) Росія, Білорусь та Україна – братські народи.
Міф, який був створений в Радянському Союзі про те, що нібито Росія, Білорусь, Україна є одним народом. З геополітичної перспективи Росія говорить про себе як про центр всього слов’янського світу і для своєї аудиторії просуває слов’янську та євразійську ідентичність. Відповідно до цього з’являється міф про «русский мир», який є середовищем російської ментальності та мови.
Це вилилось у те, що українське суспільство довго не вірило у те, що «братська» Росія може розпочати проти неї війну. Це було неприпустимо – із розряду фантастики.
5) У Росії гідне й заможне життя.
Головним чином мова іде про те, що в Росії високі і стабільні зарплати й пенсії, а це, в свою чергу, повага до людей, їхній соціальний захист – все як в СРСР. Наявність власних ресурсів, що означає незалежність від зовнішніх поставок, на противагу Україні, стабільна економіка, високий соціальний захист населення – все має прямо асоціюватись із СРСР.
Саме під час окупації Криму та Донбасу активно використовувалися дані порівняння для виправдання власної агресії щодо України в очах населення окупованих територій.
6) Культ особистості.
Сталін, Путін – що об’єднує ці два прізвища? Правильно – це два сильних лідера, якими можна пишатися, тому у вас відразу має з’явитися зв’язок між цими двома особами. Але якщо говорити більш глибоко, то Росія – «потужна й сильна» держава, яка є авторитетною на міжнародній арені, як свого часу СРСР під час Холодної війни. Обов’язково – це має викликати у вас асоціації, якщо у вас є ностальгія за СРСР.
7) Захід загниває під вагою аморальності та безкультур’я.
«Загниваючий Захід» – це те, що у радянські часи мало економічне значення, а зараз набуває духовного та ціннісного аспектів. Культивується «російська духовність» на фоні демонізації Європи та США. Та й взагалі демократія призводить до падіння моралі – гомосексуалізму, педофілії, наркоманії, алкоголізму, трансгендерів та інших збочень західного світу.
Звісно, всіх наративів, які засновані на ностальгії за СРСР, не перерахувати, адже їх дуже багато…
Яким чином поширюються дані наративи
У першу чергу, вище перелічені меседжі поширюються за допомогою російських фільмів та серіалів. Адже в більшості саме «ностальгійних» російських фільмах присутні портрети Сталіна й агітки тих часів, під ними сидить герой у джинсах, перед яким зі старого екрану телевізора співають Ала Пугачова або Кобзон.
Також в таких фільмах показують сталінський «порядок», технологічний і соціальний прорив хрущовської доби, відносний добробут і зацикленість на приватному житті брежнєвських часів та свобода епохи Горбачова.
І ось уявимо, що сучасна людина дивиться такі фільми, і що вона бачить – те саме життя, що і тепер: ті самі люди, тільки в іншому одязі. І все це показується, як нормальне життя, без прив’язки до будівництва комунізму. Тоді звідки глядачу дізнатися про те, що саме втеча у приватне життя і була можливістю заховатися від комунізму та його держслужбовців?
Це вже, не говорячи про Інтернет, радіо та різного роду групи у соціальних мережах, які розповсюджують ностальгічні пости про радянське.
Отже, ностальгія є сильною зброєю у руках російської пропаганди, адже завдяки їй Росії вдалося безболісно захопити Крим та розв’язати війну на Сході України. Вона є дієвою, тому що формувалася не тільки політичними заявами, але і книгами, фільмами та серіалами.
Для протистояння цьому виклику Україні потрібно втілювати комплексну державну політику, розбудовувати власний інформаційний простір. Адже навіть після 7 років війни на Сході України через об’єктивні і суб’єктивні причини не все населення України усвідомлює загрозу, яку несе Росія для української ідентичності.
Аналітична група Центру протидії деструктивній пропаганді та інформаційним агресіям АМ&PM
