Коаліція громадських організацій, у яку входять Комісія  з  журналістської етики,  «Платформа прав  людини»,  Український  інститут  медіа  та  комунікації,  StopFake,  Асоціація  «Жінки  в медіа»  провели з 5 по 25 вересня 2020 року системний  моніторинг  висвітлення  в  онлайн-медіа  і  соціальній  мережі Facebook  місцевих  виборів  в  Україні.  У  фокусі  моніторингу  були  33  місцевих  онлайн-медіа  та  сторінки  низки  суб’єктів  місцевих виборчих перегонів у мережі Facebook.

Цікаво те, що команда  моніторингу  зауважила  декілька  трендів.  «Джинса»  (замовні матеріали) продовжує  лишатися  головною  медійною  проблемою  виборчих кампаній.  Онлайн-медіа  в усіх регіонах, які були в моніторингу, розміщували контент з ознаками замовності від різних політичних сил та кандидатів у мери.

Крім того, зафіксована  відсутність  згадок  про  російську  агресію  в  окремих  онлайн-медіа  Донбасу  при висвітленні  бойових  дій,  натомість  надання  інформаційного  майданчика  для висловлення  своєї  версії  представникам  псевдореспублік  «ДНР»  та  «ЛНР»,  що перегукується з наративом Кремля про відсутність російських військ на Донбасі.

Зауважимо, що кожен  із  обраних  для моніторингу 12  регіонів  має  свій  унікальний  медіаландшафт.  А також вирізняється  економічними,  соціальними  характеристиками  та  політичною  ситуацією, які  істотно  впливають на роботу місцевих редакцій. Тому рівень свободи медіа в кожному конкретному регіоні безпосередньо залежить від економічної та політичної ситуації. Проте  спільними  для  більшості  місцевих  медіа  є  проблеми  з  непростим  фінансовим становищем редакцій, яке ще більше ускладнилося із загальним економічним падінням через карантинні  заходи  для  бізнесу  в  період  COVID-19.  Перебування  на  межі  виживання  змушує місцеві  редакції  вдаватися,  зокрема,  й  до  сумнівних  методів  заробітку  у  період  виборчих кампаній,  наприклад,  до  розміщення  немаркованих  замовних  матеріалів  про  кандидатів  чи політичні  сили  («джинси»).  Також  через  низку  обставин  (зокрема  недостатню  кількість журналістів,  не  завжди  достатній  фаховий  рівень  працівників  редакцій,  погане  технічне забезпечення,  дуже  низькі  зарплати  тощо)  залишаються  питання  щодо  якості  контенту місцевих  ЗМІ.

Висновки: онлайн-медіа

  • Media UkraineМісцеві медіа неактивно та мало висвітлювали місцеві вибори-2020. Кількість новин про вибори  на  старті  виборчої  кампанії  була  мінімальною  і  почала  зростати  у  міру  розгортання виборчої кампанії. Тема виборів посіла аж 7 місце у списку інших тем (це 4,54% від усіх новин), яким приділяли увагу місцеві онлайн-медіа.
  • У топ-3 тем потрапили теми, які усі мають негативну конотацію. Так, на першому місці  тема COVID-19 (14,37% від усіх новин), на другому  –  катастрофи, інциденти  та  нещасні  випадки  (12,71%),  на  третьому  –  злочинність  (11,93%).  Варто звернути  увагу,  що  в  першу  п’ятірку  увійшла  тема  транспорту  та  інфраструктури (7,44%): в рамках цієї тематики місцеві ЗМІ чимало уваги приділяли проєкту  «Велике будівництво» (програма Президента України).
  • Практично зовсім відсутня в онлайн-медіа тема Криму (0,04%, в буквальному вимірі це  7  матеріалів  на  загальну  кількість  у  18 631  новину).  Не  набагато  більше  місцеві медіа пишуть про події в зоні ООС (0,77%, або 143 новини) та про російську агресію проти України (1,19% або 222 новини). Майже відсутня й тема корупції (0,99% або 184 новини).
  • Незважаючи на  те,  що  у  виборчих  перегонах  офіційно  беруть  194  партії,  розмаїття політичних сил, представлених на місцевих сайтах, дуже незначне. Більшість сайтів просувають одного-двох кандидатів у мери. Це ж стосується й політичних сил. Всі інші учасники перегонів залишаються поза медійним полем.
  • Онлайн-медіа зосереджені  на  новинному  представленні  теми  виборів.  Аналітика практично відсутня. Також майже відсутні просвітницькі матеріали, які б роз ’яснювали виборцю  права  та  процедуру  голосування  згідно  з  новим  виборчим  законодавством, інші важливі та складні аспекти, пов ’язані з виборами.
  • Онлайн-медіа некоректно  або  неповно  висвітлюють  результати  соціологічних досліджень,  повторюючи  помилки  попередніх  виборчих  кампаній.  Також  ніхто  не називає замовників таких досліджень, хоча цього потребує виборче законодавство.
  • Частина сайтів,  які  моніторились,  мають  непрозору  для  читача  редакційну структуру,  зокрема,  на сайтах відсутні дані про редакційний склад, редактора, а також контакти, за якими можна легко зв’язатися з представниками редакції. Частина сайтів обмежуються онлайн-формами для відправлення листа, але цього недостатньо.

 Висновки: соціальні мережі

Facebook

  •  У конкуренцію вступили не лише місцеві команди і кандидати у міські голови, а й бренди та меседжі партій на всеукраїнському рівні. При цьому часто навіть в однієї партії  місцеві  організації  у  різних  областях  працювали  по-різному  за  активністю, контентом,  форматами.  Часто  при  цьому  застосовували  адмінресурс:  скажімо,  чинні  голови  ОДА  писали  про відкриття інфраструктурних об’єктів як свій здобуток, закликаючи обрати їх мерами.
  • Лідери партій  у  соцмережі  здебільшого,  за  незначним  винятком,  були малоактивні.  Основна  активність  відбувалася  на  партійних  сторінках  національного чи  місцевого  рівнів.  Це говорить про відсутність системної роботи з виборцями у соцмережі у міжвиборчі періоди.
  • Меседжі загальноукраїнських  партій  здебільшого  були  популістичні:  знизити тарифи, підвищити зарплати, домовитися про мир. Практично усі вони будували свою риторику  на  критиці  чинної  влади. Натомість  місцеві  партії  будували  свою  риторику  навколо  вирішення  проблем міста.
  • Більшість партій  та  їхніх  лідерів  намагалися  дискредитувати  опонентів  і використовували щодо них образливу лексику. Надзвичайно активно її поширювали «Опозиційна  платформа  –  За  життя»  та  «Партія  Шарія».  Їхні  тези  перегукуються  з російською  пропагандою  та  дезінформацією.  Зокрема,  про  те,  що  Україна  –«нацистська  держава»  або  «failed  state»,  про  «зовнішнє  управління»  державою, необхідність «домовлятися» із псевдореспубліками на Донбасі, знімати санкції з Росії.
  • Партії та  їхні  лідери  як  на  всеукраїнському,  так  і  на  місцевому  рівні  активно використовували  рекламні  пости  для  просування  своїх  передвиборчих  тез.  Деякі  з них  транслювали  мову  ворожнечі  й  перегукувалися  з  дезінформацією  РФ  проти України.
  • Кандидати активніше  використовивали  інструменти  і  переваги  Facebook  для просування  порівняно  з  президентськими  і  парламентськими  виборами.

Ознаки можливого російського впливу

Russian fakes about UkraineКоманда  моніторингу  онлайн-медіа  зауважила  висловлювання  дезінформаційних  наративів  шляхом  надання майданчика у ЗМІ певним спікерам,  зокрема, представникам партії  «Опозиційна платформа  – За життя». Вони просували тези про необхідність зняття економічної блокади з «ДНР»  і «ЛНР»,  необхідність домовлятися  з ними,  дискредитацію  української  армії,  легітимізацію  окупації Криму тощо.

Окремі  медіа  поширювали  новини  з  Росії  та  окупованих  територій,  які,  зокрема, популяризували  культурні  продукти,  що  просували  пропагандистські  меседжі:  книгу, пісню тощо.

Попри  місцеві  вибори,  дезінформаційні  наративи,  які  поширювалися,  мали національний  масштаб,  навіть  коли  йшлося  про  окремі  регіони,  такі  як  Донбас  чи Закарпаття.  Серед  них:  «Україна  –  нацистська  держава»,  «Україна  –  failed  state», «зовнішнє  управління  Україною»,  «Українська  церква  –  неканонічна»,  «Українські реформи провалилися» тощо.

 Гендерна рівність у регіональних онлайн-медіа

Gender man womanДані  моніторингу  показали,  що  тема  «Гендерна  рівність  у  політиці»  входить  до трійки  найменш представлених тем  у  регіональних онлайн-медіа разом із темами «Національні  меншини»  та  «Крим»,  незважаючи  на  введення  гендерних  квот  у виборче  законодавство.  Лише  9  матеріалів,  або  0,05%  від  загальної  кількості,  були присвячені обговоренню збільшення політичної участі жінок.

Моніторинг  свідчить  про  те,  що  жінки  все  ще  лишаються  меншиною  в  медіа. Вони  отримали  лише  550  згадок,  або  9%,  у  регіональних  онлайн-медіа,  тоді  як чоловіки –  3308 згадок,  або 56%.

Це  означає,  що  медіа продовжують  надавати  перевагу  чоловікам  попри  назрілі  зміни  у  суспільстві  та зростаючий внесок жінок у політику.

Довідка

За  результатами  останнього  опитування,  проведеного  на  замовлення  ГО  «Детектор  Медіа» Фондом  «Демократичні  ініціативи  імені  Ілька  Кучеріва»  спільно  із  соціологічною  службою Центру Разумкова, з 14  до 19 серпня 2020 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих  територій  Донецької  та  Луганської  областей,  лише  6%  громадян  отримали інформацію  про  події  в  Україні  та  світі  з  регіональних  місцевих  онлайн-медіа.  Натомість головним джерелом інформації для громадян  залишаються центральні  українські телеканали (75%),  на  другому  місці  –  соцмережі  (44%), родичі та друзі (23%).

 

Наталя Толуб

 

Всі Новини ›