Огляд Україна Брюссель

Стан та перспективи експорту української харчової продукції до ЄС

Безпека харчових продуктів має стати пріоритетом для України та бути на рівні європейських стандартів.  

Угодою про асоціацію між Україною та Євросоюзом (ЄС) перед нашими аграріями поставлені амбітні завдання. Це стосується ветеринарних, санітарних та фітосанітарних заходів, які необхідно виконати, щоб українські харчові продукти потрапили на ринок ЄС. Водночас ще треба відстежувати ті зміни, що запроваджуються в суміжних галузях, але безпосередньо стосуються аграрного сектору.

З моменту підписання Угоди про асоціацію у 2014 році законодавство ЄС зазнало певних змін. Останній «План заходів з виконання Угоди про асоціацію Україна – ЄС», затверджений Кабінетом Міністрів України 25 жовтня 2017 року, враховує ці зміни, посилаючись уже на нові нормативні акти. Тепер, на жаль, рівень обізнаности агровиробників щодо законодавчих змін залишається досить низьким. Як приклад, стан справ з безпекою продовольства в Україні, особливо в останні роки, погіршився. Це пов’язано з демонополізацією харчової промисловости, ослабленням контролю за виробництвом і реалізацією продуктів та послабленням інспекторської роботи з боку компетентних органів після їхньої реорганізації.

Зазначене викликає серйозну тривогу. Результати контролю якості харчових продуктів, за даними фахівців, свідчать про високий рівень забруднення продуктів токсичними хімічними сполуками, біологічними агентами ймікроорганізмами. Загалом по Україні від 12 до 15% молочної продукції, риби і рибної кулінарії, від 7 до 12% м’ясопродуктів не відповідають вимогам стандартів за бактеріологічними показниками. Від 1,5 до 10% проб харчових продуктів містять важкі метали, зокрема ртуть, свинець, кадмій, мідь, цинк, з них від 2,5 до 5% у концентраціях, що перевищують гранично допустимі.

Зросло забруднення плодоовочевої продукції переробних підприємств внаслідок використання некондиційної сировини. Загострилася проблема забруднення продовольства токсинами, що маютьімунодепресивну дію і здатність викликати злоякісні утворення.

Поряд з очевидною користю від цілеспрямованого застосування антибіотиків як лікарських засобів сьогодні вже доведено існування їхніх побічних ефектів на організм від безконтрольного використання:

  • формування антибіотикорезистентности до збудників харчових інфекцій, що позбавляє людину ефективних засобів лікування хвороб;
  • поширення збудників інфекційних захворювань зі зміненими властивостями та підвищеною агресивністю;
  • збільшення кількости виявів алергічних реакцій через широке застосування антибіотиків;
  • дисбактеріози шлунково-кишкового тракту.

Водночас використання медичних антибіотиків як харчового додатка, їхнє застосування у ветеринарній практиці призводить до того, що вони виявляються у 15–26% продукції тваринництва і птахівництва.

Нині в Україні забій значної частини худоби проводиться у неналежних місцях, за відсутностиветеринарного й санітарного фахівців. Продукти забою, що не пройшли експертизи, реалізуються на узбіччях доріг чи через приватні магазини, де, здебільшого їх приймають без таврування та ветеринарних документів.

Усе це наражає населення на постійний ризик заразитися інфекційними хворобами.

Нераціональне використання в сільському господарстві добрив веде до надлишкового нагромадження нітратів і важких металів у рослинницькій продукції. У результаті впорядкування використання хімічних засобів захисту рослин та скорочення обсягів хімізації накреслилася динаміка зменшення вмісту залишкових кількостей пестицидів у харчових продуктах. Водночас викликають тривогу факти наявности в окремих видах продовольства, особливо дитячого харчування, одночасно декількох пестицидів.

Ситуація на споживчому ринку свідчить про збільшення суб’єктів, які проводять незаконну підприємницьку діяльність, пов’язану з протиправним виробництвом і реалізацією фальсифікованих продуктів.

Причинами відповідного стану є:

  • Слабка матеріально-технічна база та недостатня оснащеність багатьох підприємств харчової промисловости й торгівлі;
  • Низький рівень ветеринарно-санітарної та виробничої культури;
  • Використання неякісної сировини й компонентів;
  • Різке ослаблення виробничого і галузевого контролю у зв’язку з реорганізацією органів, які забезпечували належний ветеринарно-санітарний контроль з боку держави за умовами виробництва та реалізації харчової продукції;
  • Невідповідна до вимог ЄС структура, низький фаховий та організаційний рівень керівників компетентних органів.

З метою усунення цих негативних явищ уряду України насамперед необхідно змінити політику Держпродспоживслужби, яка своєю бездіяльністю або не фаховими діями призвела до такого стану, а також послідовно виконувати зобов’язання, взяті при підписанні Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Відповідно до даних документа «Біла книга. Про політику адаптації вітчизняного законодавства у галузі норм і стандартів до європейських вимог», у країнах ЄС безпека харчової продукції та захист прав споживачів регулюються окремими законами та актами. Нормативна база кожної з країн ЄС включає всі європейські стандарти (нині їх близько 18 тис.), ухвалені європейськими організаціями зі стандартизації CEN (Європейський комітет зі стандартизації) та CENELEC (Європейський комітет з електротехнічної стандартизації). Кожна країна приймає їх як національні. Суто національні стандарти становлять незначну кількість (від 2 до 15 % загальних), які відображають специфіку економіки окремої країни. Стандарти є добровільними до застосування. Частина стандартів виступає доказовою базою відповідности вимогам європейських директив. Ці стандарти розробляються CEN і CENELEC за спеціальним мандатом Єврокомісії.

Міжнародний досвід забезпечення якості продукції свідчить про необхідність законодавчого закріплення відповідних вимог щодо якости продукції. Таке закріплення відбувається у спеціальному законодавстві, яке у сфері технічного регулювання базується на європейських директивах та доповнюється так званою тріадою директив щодо відповідальності за дефектну продукцію, загальну безпеку продукції та модульний підхід до оцінки відповідності та маркування знаком «СЕ» ((маркування «СЕ» було введено Директивою Ради 93/68 / ЄЕС Ради від 22 липня 1993 року про внесення змін до Директив 87/404 / ЄЕС (прості посудини, що працюють під тиском), 88/378 / ЄЕС (безпека іграшок); 89/106 / ЄЕС (будівельні вироби); 89/336 / ЄЕС (електромагнітна сумісність), 89/392 / ЄЕС (машини), 89/686 / ЄЕС (засоби індивідуального захисту), 90/384 / ЄЕС (неавтоматичні вагові прилади), 90/385 / ЄЕС (активні лікарські засоби), 90/396 / ЄЕС (прилади, що спалюють газоподібне паливо), 91/263 / ЄЕС (обладнання телекомунікаційного термінала), 92/42 / ЄЕС (нові водогрійні котли на рідкому або газоподібному паливі), 93/42 / ЄЕС (медичні прилади) та 73/23 / ЄЕС (електрообладнання, призначене для використання в певних межах напруги)). В сукупності це можна вважати узагальненою європейською моделлю системи технічного регулювання.

Товари, що ввозяться до митного союзу ЄС, повинні відповідати санітарним та фітосанітарним вимогам ЄС щодо охорони здоров’я людини та тварин. Ці вимоги класифікуються у галузях безпеки харчових продуктів та кормів (Регламент (ЄС) № 852/2004 та 853/2004, Регламент (ЄС) № 178/2002), охорони здоров’я рослин та охорони здоров’я (Договір про функціонування ЄС).

За даними Європейського органу з безпеки харчових продуктів, положення ЄС про офіційний контроль у сфері офіційного контролю виконуються з метою перевірки дотримання норм законодавства про корми та продовольство, здоров’я тварин та захисту тварин, встановлені Регламентом ЄС 882/2004 та Регламенту ЄС854/2004. про спеціальні правила для організації офіційного контролю продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною. Контроль за SPS здійснюється компетентними органами держав-членів ЄС, координується Європейським органом з безпеки харчових продуктів. Контроль у сфері СФЗ здійснюється компетентними органами держав-членів ЄС, координується Європейською Комісією та Європейським органом з питань безпеки харчових продуктів.

Харчові продукти, які імпортуються на територію ЄС, мають відповідати умовам, які включають:   загальні принципи й вимоги харчового законодавства (Регламент ЄП та Ради ЄС  № 178/2002); реєстрацію імпортерами ЄС постачальників продукції з країни походження товару (Regulation (EC) № 2015/2447, Commission Delegated Regulation (EU) 2015/2446);  загальні правила гігієни харчових продуктів та специфічні вимоги до  гігієни харчових продуктів тваринного походження (Regulation (EC) № 852/2004);  правила щодо мікробіологічних критеріїв харчових продуктів (Regulation (EC) № 852/2004); правила щодо залишків пестицидів, ветеринарних препаратів та шкідливих речовин у продуктах харчування Directive 96/22/EC, Directive 96/23/EC, Regulation (EC) № 396/2005, Commission Directive 2005/34/EC, Regulation (EC) № 1881/2006, Regulation (EC) № 470/2009, Regulation (EU) № 37/2010); спеціальні правила щодо генетично-модифікованих харчових продуктів та кормів (Directive 2001/18/EC, Regulation (EC) 1830/2003), біо білків і нових продуктів (Regulation (EC) № 178/2002); спеціальні правила щодо окремих груп продовольчих товарів (мінеральних вод, какао, швидкозаморожених харчових продуктів) і харчових продуктів, спрямованих на конкретні групи населення (продукти для немовлят і дітей) (Regulation (EU) 2017/2470); конкретні маркетингові вимоги та вимоги до маркування, вимоги до вихідних матеріалів, складових кормів і кормів, призначених для конкретних поживних цілей (Regulation (EC) № 767/2009).

Імпорт тварин і продуктів тваринного походження здійснюється відповідно до таких правил:  країна-експортер має бути включена до списку держав, яким дозволено експортувати відповідну категорію продукції до ЄС; продукти тваринного походження можуть бути імпортовані на територію  ЄС за умови їхнього виробництва на затверджених переробних підприємствах в країні-експортері; увесь імпорт тварин і продуктів тваринного походження має супроводжуватися сертифікатом здоров’я, виданим офіційним ветеринарним компетентним органом країни-експортера; кожна партія товару підлягає перевірці в пункті перепуску, де перетинається митний кордон ЄС.

Директива Ради ЄС 2000/29/ЄС від 8.05.2000 р. визначає основні вимоги, які застосовуються до рослин та продуктів рослинного походження, що ввозяться на територію ЄС. Зокрема, під час імпорту продукції рослинного походження має бути представлено фітосанітарний сертифікат, виданий компетентним органом країни-експортера, проведено процедури фітосанітарного контролю у пункті перепуску, де перетинається митний кордон ЄС.  Крім того, до насіння і посадкового матеріалу, що імпортуються до ЄС, висуваються специфічні маркетингові умови. Це все описано на сайті Міністерства закордонних справ України в розділі «Експорт/імпорт до ЄС».

Уряд України разом із зацікавленими громадськими організаціями повинен оголосити безпечність харчових продуктів пріоритетним питанням в галузі охорони здоров’я та сільського господарства, створивши ефективнусистему, яка б гарантувала відповідну поведінку виробників, постачальників та контрольних компетентних органів. Для українських фермерів узгодження вітчизняного законодавства зі стандартами ЄС містить низкупереваг. Зазначене сприятиме зростанню експорту й розширенню асортименту виробництва. Крім того, український споживач також отримує переваги від покращення якості продукції, детальнішого інформування про вміст, походження та виробництво сільськогосподарських товарів.

Сергій Ничик, професор доктор ветеринарних наук, член-кореспондент НААН, директор Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук

Схожі публікації
Аналітика та дослідженняОгляд Україна Брюссель

40% респондентів бачать у пандемії конспірологію - результати опитування

Огляд Україна БрюссельСуспільство

Земля для українців або історія одного мораторію

КоментаріОгляд Україна Брюссель

Дезінформація може вбити

Огляд Україна Брюссель

Які уроки Чорнобиля корисні в боротьбі з COVID-19?