Суспільство

Суб’єктивна економічна реальність: чи може корупція бути корисною для України?

Анна Губанова

Анна Губанова

Кафе на стародавній площі у Римі, яка зберігає пам’ять про стародавніх королів, має нестримний потік людей, що легко спілкуються з продавцями та незнайомцями. Теплі кольори, гучні голоси, традиційні канолі та свіжа кава – типові «Римські канікули». Звичайно ж, це 11 ранку у робочий вівторок. Протягом трьох років життя в Італії такі неквапливі пізні сніданки були для мене абсолютно природні явищем, але після переїзду до Брюсселя та звикання до норм північноєвропейської трудової етики я вперше замислилася, чи не занадто італійці марнують час.

Цьому не можна протистояти, втім можна лише знову і знову з подивом питати себе, звідки беруться такі відмінності у стилі життя та праці між Італією та рештою Європи.

У Бельгії прохолодно, в Італії тепло, одна країна відома пунктуальністю та нормами трудової етики, тоді як для іншої пріоритет – це задоволення від життя; одна країна більш організована і сувора, інша – більш корумпована і хаотична. За даними Євростату, штатний працівник у Бельгії отримує одну з найвищих середньомісячних валових зарплат у Євросоюзі – 3400 євро, тоді як в в Італії – одну з найнижчих – 2400 євро. У Бельгії один з найнижчих рівнів безробіття в ЄС – 5,4%, в Італії – один з найвищих – 10%. Така тенденція розбіжностей в економіках країн Північної та Південної Європи є очевидною через різні фактори. Утім факт залишається фактом: громадяни Бельгії можуть заробити набагато більше, ніж італійці, але вони все одно чомусь не в змозі вести настільки спокійний і радісний спосіб життя, як мешканці Італії.

Обидві ці країни мають найвищий рівень якості життя – той, що в Україні ми називаємо «європейським». І в той же час усі обіцянки політиків та устремління людей обертаються навколо прагнення України бути якомога більш «європейською державою», але актуальним залишається питання: яка форма буде найбільш оптимальною для України – північна чи південноєвропейська?

Як набір «європейських цінностей» ми в розмовах перераховуємо «відданість, прозорість, відсутність корупції, добре організовані процеси, відкритий менталітет», але не для всіх країн зони ЄС ці поняття є однозначно прийнятними, то чи повинна в такому разі Україна відповідати їм? Наприклад, Італія – ексцентричний родич у родині європейських народів, гучна нація, яка любить їжу, має велику кількість старих мистецьких колекцій та сповідує переважно консервативні погляди. З усіх країн Італія – це та, що робить все по-своєму, унікальним чином, приймаючи перераховані «європейські цінності» лише там, де це потрібно, а де не потрібно – ігнорує їх задля власної ідентичності, яка до речі має довгу історію. У такому випадку Україну, можливо, не потрібно змушувати приймати організований типовий шлях Північної Європи до невластивих їй ідеалізованих цінностей; натомість дати їй можливість долучатися до європейських стандартів по-своєму, як це робила Італія.

Постійно слухаючи про те, наскільки корумпованою є твоя країна, починаєш вірити, що корупція – неминуча частина політичної системи. Тому, коли нова влада організовує Національне Антикорупційне Бюро, сприймаєш це як жарт. Не бачачи очевидного прогресу та прозорості в роботі урядових служб (зокрема таких, як системи тендерів в Інтернеті Prozorro), ніхто не може бути впевненим, чи буде це бюро ефективним.

Корупція була органічною частиною всіх соціально-економічних відносин на території сучасної України протягом століть, і вона досі залишається. Зрештою, чи справді корупція негативно впливає на рівень життя чи це просто одна з можливих складових капіталізму, яка дозволяє діловим стосункам піднестися на інший рівень? Корупція може бути неоднозначною з моральної точки зору, але в той же час може принести певну користь українській економіці та учасникам бізнес-відносин.

В Україні пострадянська ділова екосистема з надзвичайно складними бюрократичними механізмами, вбудованими у кожен процес і залежними від уряду, робить надзвичайно складним запуск будь-якого проекту, не кажучи вже про повномасштабне підприємство.

Бренд України, її сільськогосподарський експорт та експортно-імпортна діяльність постійно стикаються з подібними труднощами, пов’язаними з бюрократією. Навіть таке просте починання, як отримання свідоцтва про народження чи паспорта, може стати багатомісячним процесом через складні бюрократичні процедури. У таких ситуаціях хабарі можуть допомогти легше та швидше пройти бар’єри, побудовані урядовою системою «старої школи». У таких випадках хабарі функціонують функцію так званих «прискорювачів».

Згідно з дослідженнями, проведеними у 2018 році Фармацевтичними дослідниками та виробниками Америки (PhRMA), недостатнє урядове фінансування системи охорони здоров’я України є головною перешкодою для доступу пацієнтів до ліків. Тому у випадку зі сферою охорони здоров’я хабарі фактично стають єдиним способом отримати послуги та ліки через брак державного фінансування.

Ще однією допоміжною функцією хабарів є фактична мотивація державних працівників до належного виконання своїх обов’язків. За даними Інституту дослідження зовнішньої політики, традиція бере своє коріння в історичному контексті реґіону. Наприклад, в імперській Росії, за правління Петра I, адміністративні працівники отримували недостатню суму для гідної заробітної плати і повинні були компенсувати різницю хабарами. Україна успадкувала цю практику, будучи частиною імперії у XVIII-XIX ст. та продовжуючи реґіонуальну традицію в складі СРСР у XX ст.

Нарешті, корупція розглядається як негативне явище та перешкода для економічного зростання. Однак Джеймс Суровецький з видання The New Yorker стверджує, що в роки після Другої світової війни деякі азіатські країни, такі як Південна Корея та Індонезія, страждали від корупції на всіх рівнях соціально-економічних домовленостей. Тим не менше, їх економіка зазнала безпрецедентного зростання. Сьогодні така ж історія повторюється в Китаї та Індії, двох економік світу, що зростають найшвидшими темпами.

Тому справді за обставин, коли основна політична й економічна сила зосереджена у руках вузького кола політиків та бізнесменів, корупція дійсно може бути корисною. У цьому випадку остаточний контроль над ресурсами країни та владою на місцях зосереджений у руках монополіста – уряду.

І хоча в Україні відбувається значний прогрес у подоланні корупції, вона до сьогодні процвітає, дозволяючи громадянам отримувати послуги, які обіцяє уряд за «неофіційну плату». Слід розуміти, що в цих умовах – незважаючи на благі наміри – усунення корупції, що знаходиться в кінці ланцюга «постачання», не принесе ніякої користі для більшості населення.

Анна Губанова

Схожі публікації
НовиниСуспільство

Росія заветувала резолюцію Ради безпеки ООН щодо невизнання змін кордонів України

НовиниСуспільство

Російські окупанти вдарили ракетами по гуманітарній колоні в Запорізькій області

НовиниСуспільство

У білорусі готуються прийняти 20 тисяч мобілізованих з рф

НовиниСуспільство

Проєкт InformNapalm створив онлайн-базу даних російських окупаційних підрозділів