Велика німецька газета Sueddeutsche Zeitung опублікувала статтю про вплив Промоут Юкрейн у Брюсселі

Піднявши праву руку з мікрофоном у руці, Марта Барандій виглядає так, ніби українська статуя Свободи оживає у четвер вдень. Вітер смикає її довге світле волосся, коли на своєму маленькому подіумі вона вихваляє хоробрість української армії, закликає до миротворчої місії НАТО, забороненої для польотів зони над Україною та негайного бойкоту європейської нафти і газу проти Путіна. Вона говорить все голосніше і голосніше, ніби вона насправді вірить, що Джо Байден і лідери ЄС можуть почути її там, за 200 метрів.

«Марта Марта», — кричать дехто з, мабуть, 2000 жінок і чоловіків в українських кольорах, які зібралися біля будівлі «Європа». Після виступу Марта Барандій виглядає шокованою. Бо вона насправді не бачить себе народним провідником. Вона є засновницею некомерційної організації «Promote Ukraine», яка намагається надати підтримку і голос українським активістам в Брюсселі, а також організувала демонстрацію до саміту. «Ми не очікуємо, що інші європейці пролиють кров за нас», – каже активістка. «Ми пролили власну кров за Європу. Але нам потрібно більше допомоги».

До цього також закликає її президент Володимир Зеленський, якого Марта Барандій називає «великим комунікатором» і чиїх виступів зараз багато хто в інституціях ЄС побоюється. Незважаючи на те, що він не покидає обложений Київ, Зеленський є однією з головних фігур днів саміту. Тричі він підключається через відео, тричі він носить одяг оливкового кольору, тричі його чіткі повідомлення чують у Брюсселі.

Він не просить НАТО прийняти Україну чи закрити небо, що Байден продовжує відкидати. Але “один відсоток ваших танків”, тобто 200 штук, Україна хотіла б купити. Що ще допомогло б? Літаки, реактивні системи залпового вогню, протикорабельні ракети. Зеленський закликає G7 посилювати санкції щотижня, поки Росія не закінчить війну – і він хоче допомогти у відбудові своєї країни.

Як би переконливо це не звучало, але важко донести це до людей з України, які бояться за своє життя чи за життя своїх близьких. Що думає про німців та їхнє ставлення до війни активістка Марта Барандій? Складне питання, вона відповідає у своєму кабінеті.

У неї багато друзів у Німеччині, вона не хоче їх засмучувати, але вона хоче позбутися цього слова, коли говорить про німців та їхній уряд: “лицемірство”. Німці завжди знали, що природний газ був для Путіна “інструментом війни”, але вони завжди позиціонували себе в ролі посередників між Сходом і Заходом, у своєму нібито нейтралітеті. “Але цей нейтралітет мене злить. Як можна бути нейтральним, коли відбувається така несправедливість?”

Барандій, яка виросла у Львові, є типовою європейкою, одна із багатьох багатомовних, космополітичних людей, які характеризують європейську столицю. Вона вільно володіє англійською та французькою мовами та дуже добре німецькою. Вона вивчала міжнародне право в Europa-Institut в Саарбрюкені, проходила стажування в Європейському парламенті, багато років працює юристом в Брюсселі. Вона знає, як працює європейське лобіювання. Зараз вона працює в «Station Europe», будівлі залізничного вокзалу в неокласичному стилі, яка інтегрована в великий будівельний комплекс Європейського парламенту. Він звільнив “старий залізничний вокзал” для Promote Ukraine.

Українка Марта Барандій прибула до ЄС, але якою ціною? Під час розмови її мобільний телефон безперервно сигналить, дзижчить і лунає. Одного разу вона відповідає, це її дочка. Пізніше прийде додому, каже, а на прощання: “Я тебе люблю”. Її мати приїхала до Брюсселя перед війною, як і її двоюрідна сестра та тітка. Вона насправді емоційна людина. Але після війни все змінилося. “Я більше не плачу. Я перестала відчувати емоції”. Вона зупиняється на мить. “Це, мабуть, самозахист”.

Вона писала вірші, два роки видає журнал «Brussels Ukraїna Review», останній номер перед нею на столі зустрічі, він датований груднем 2021 року. «Спинити наступ!» це назва номеру. Для Марти Барандій та її товаришів давно було зрозуміло, що Путін нападе – від 2014 року, коли Путін анексував Крим і розпалив війну на Донбасі. У той час вона заснувала «Promote Ukraine».

Зараз вона сидить у своєму брюссельському офісі і бурчить: “Вісім років ми завжди розповідали одну й ту саму історію. Покарайте Путіна! Запровадьте санкції на олігархів, їхніх дітей, їхні гроші! Зупиніть «Північний потік-2»! Інакше він вторгнеться в Україну. Він ненавидить українців більше, ніж американців, бо українці – волелюбний народ. Вісім років нам ніхто не вірив. Тепер ми чуємо: О, ти була права. Гарно, але якою ціною?”

Джерело: Sueddeutsche.de